Про умисне вбивство з корисливих мотивів, скоєне за попередньою змовою двома особами - 31.05.2016 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2016 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2015 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4,

За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Білої Церкви Київської області (АДРЕСА_2), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк чотирнадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк дванадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК - на строк десять років з конфіскацією майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк чотирнадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

За цим же вирком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Тореза Донецької області, жителя м. БілоїЦеркви (АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк дванадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк десять років з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК - на строк вісім років з конфіскацією майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк дванадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 506 757,96 грн та моральної - 1 000 000 грн.

Ухвалено рішення про речові докази.

За вироком місцевого суду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_5, будучи знайомим з ОСОБА_6, який займався підприємницькою діяльністю в сфері надання послуг в шоу-бізнесі, з метою заволодіння майном останнього за попередньою змовою з ОСОБА_4 вирішив напасти на потерпілого. При цьому ОСОБА_4 погодився взяти участь в нападі за винагороду в 500 дол. США. Для вчинення злочину засуджені приготували ніж, муляж пневматичного пістолета та шапку з отворами для очей (останні дві речі ОСОБА_5 передав ОСОБА_4.), а ОСОБА_5 викопав яму в лісопосадці біля дачних ділянок. 16 липня 2010 року останній по телефону запропонував ОСОБА_6 зустрітися для вирішення вигаданих проблем біля АЗС "Укртатнафта" по вул. Київській, 43а у м. Білій Церкві.

17 липня 2010 року близько 00.30 год, отримавши у телефонній розмові з ОСОБА_6 повідомлення про час прибуття останнього до м. Білої Церкви, ОСОБА_5 вказав ОСОБА_4 місце, де той повинен очікувати і наглядати за обстановкою та надати йому фізичну підтримку, а сам пішов зустрічати ОСОБА_6 біля вказаної АЗС.

У цей же день близько 00.50 год. ОСОБА_6 на власному автомобілі марки "BMW Z4" (державний номерний знак НОМЕР_1) приїхав до вказаного ОСОБА_5 місця, де останній сів у його автомобіль та з метою реалізації свого злочинного умислу, запропонував від'їхати від АЗС, на що потерпілий погодився, та від'їхав від АЗС приблизно на 200 метрів у бік дачних ділянок, де на них в обумовленому місці очікував ОСОБА_4

Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вийшли з автомобіля, останній почав завдавати потерпілому ударів в різні частини тіла та повалив на асфальтове покриття дороги, а ОСОБА_4 з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень завдав останньому декількох ударів ногами та руками в різні частини тіла та приблизно 4 удари по голові муляжем пневматичного пістолету, від чого цей муляж розлетівся на частини.

Під час побиття потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за допомогою раніше приготовленого медичного бинта з метою подолання опору здавлювали шию ОСОБА_6, а ОСОБА_5 завдав йому вищезазначеним ножем 9 ударів у різні частини тулуба, внаслідок чого потерпілому було спричинено тяжких тілесних ушкоджень, від який настала смерть.

З метою приховання слідів злочину засуджені перетягнули тіло ОСОБА_6 до ями, напередодні викопаної ОСОБА_5, у якій засипали шаром ґрунту.

Після цього вони за попередньою змовою між собою незаконно заволоділи транспортним засобом потерпілого, на якому доїхали до м. Білої Церкви, і по дорозі викинули у сміттєвий бак поліетиленовий пакет із знаряддям та слідами злочину, зібраними ОСОБА_4 на місці події, після чого ОСОБА_5 доїхав до будинку № 207а по вул. П.Запорожця у м. Білій Церкві, де автомобіль залишив.

До цього, виявивши в автомобілі ОСОБА_6 належне останньому майно, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 (після нападу та вчинення вбивства) заволоділи ним, завдавши потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 20 430 грн. Це майно ОСОБА_5 приніс додому у будинок АДРЕСА_2, де воно було виявлено та вилучено працівниками міліції.

Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду та ухвалив: кваліфікувати дії ОСОБА_5 в частині вбивства потерпілого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років; перекваліфікувати дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині незаконного заволодіння транспортним засобом на ч. 2 ст. 289 КК і призначити покарання у виді позбавлення волі: ОСОБА_5 - на строк шість років з конфіскацією майна, яке є його власністю, ОСОБА_4 - на строк п'ять років з конфіскацією майна, яке є його власністю; дії ОСОБА_5 із заволодіння майном потерпілого перекваліфікувати на ч. 1 ст. 185 КК і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з пунктів 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 396 КК і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Вирок в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187 КК цей суд ухвалив скасувати та справу в цій частині закрити. На підставі ст. 70 КК остаточне покарання за сукупністю злочинів визначив у виді позбавлення волі ОСОБА_5 - на строк тринадцять років з конфіскацією майна, яке є його власністю, ОСОБА_4 - на строк сім років з конфіскацією майна, яке є його власністю. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах прокурор та потерпіла просять скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального. Стверджують, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії засуджених та визнав деякі докази недопустимими. Крім того, на думку скаржників, апеляційний суду не дав належної оцінки доказам, які свідчать про єдиний умисел та мету засуджених під час вчинення злочинних дій стосовно ОСОБА_6 Вказане потягло за собою призначення засудженим покарання, яке не відповідає тяжкості злочину.

У запереченнях засуджений ОСОБА_4 просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої на підтримання касаційних скарг, думки прокурора, захисників та засудженого ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення скарг та просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно з кримінально-процесуальним законом ухвала апеляційного суду повинна відповідати вимогам ст. 377 КПК 1960 року. Зокрема, в ухвалі має бути зазначено аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

Апеляційний суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону під час апеляційного перегляду справи щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Так, цей суд дійшов висновку про те, що місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини та докази у справі і обґрунтовано зробив висновок про вчинення засудженими злочинних дій щодо потерпілого. Тобто, по суті погодився зі встановленими у вироку обставинами справи.

Разом з тим, далі в ухвалі суд зробив протилежний висновок про те, що місцевий суд, приймаючи рішення, виходив не з об'єктивно встановлених обставин і досліджених доказів.

На підставі таких взаємовиключних висновків апеляційний суд вважав, що вирок в частині визнання засуджених винуватими в умисному вбивстві потерпілого за попередньою змовою та з корисливих мотивів ґрунтується на припущеннях. При цьому не зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення з боку місцевого суду.

Тобто, з рішення апеляційного суду однозначно не убачається яких остаточних висновків він дійшов стосовно вироку місцевого суду.

Крім того, як видно зі змісту ухвали цього суду, фактично свої висновки про необхідність по іншому кваліфікувати діяння засуджених суд зробив лише на деяких вибраних ним їх показаннях під час досудового слідства, не проаналізувавши усіх їх показань під час досудового та судового слідства в місцевому суді, не зіставивши їх з дослідженими у справі іншими доказами.

Цим судом взагалі не зазначено, які з численних показань засуджених він визнав достовірними.

Також, перекваліфікувавши діяння ОСОБА_5 та ОСОБА_4, апеляційний суд не зазначив, яким фактичним обставинам відповідає така кваліфікація, адже нового обвинувачення не сформулював, а те, яке викладено у вироку місцевого суду, фактично не спростував.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про те, що умисне вбивство ОСОБА_6 вчинено ОСОБА_5 через особисті неприязні стосунки, що виникли в результаті сварки і бійки між ними, є необґрунтованим. ОСОБА_5 у своїх вкрай непослідовних показаннях (які викладено у вироку і ухвалі) вказував на різні мотиви своїх дій, а у деяких - взагалі не визнавав своєї і ОСОБА_4 винуватості у вчиненні щодо потерпілого будь-яких злочинів, посилаючись на інших осіб.

До того ж, у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, обов'язково мають бути вказані причини сварки та бійки, що призвели до неприязних стосунків, адже це істотно впливає на встановлення мотиву злочину, а відтак і на його кваліфікацію.

Кваліфікуючи діяння ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 396 КК як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, апеляційний суд не зазначив мотиву таких дій засудженого та конкретних доказів.

У вироку встановлено, що ОСОБА_4 на місці вбивства потерпілого з метою заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень завдав останньому неодноразових ударів ногами та руками в різні частини тіла та приблизно 4 удари по голові муляжем пневматичного пістолету, від чого цей муляж розлетівся на частини. А під час побиття потерпілого він разом з ОСОБА_5 за допомогою раніше приготовленого медичного бинта з метою подолання опору здавлював шию ОСОБА_6, а ОСОБА_5 завдав ножем 9 ударів у різні частини тулуба, внаслідок чого потерпілому було спричинено тяжких тілесних ушкоджень, від який настала смерть.

Стосовно цієї частини обвинувачення ухвала апеляційного суду жодних висновків не містить. Між тим, у вироку з посиланням на висновки судово-медичних експертиз встановлено, що на трупі потерпілого було виявлено (крім 9 ран від колючо-ріжучого предмета) 4 пошкодження у вигляді крововиливів у м'яких тканинах тьмяно-потиличної області зліва, обличчя та обох ключичних областей, морфологічні ознаки удавлення м'яких тканин шиї.

На порушення ч. 4 ст. 327 КПК 1960 року в ухвалі, зокрема у її резолютивній частині, не вказано того, за якою підставою виправдано ОСОБА_4 за обвинуваченням, передбаченим ч. 4 ст. 187 КК, що унеможливлює перевірити касаційному суду правильність такого рішення.

Отже, апеляційний суд виніс свою ухвалу з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що вплинуло на правильність застосування кримінального та потягло за собою призначення засудженим покарання, яке не відповідає тяжкості злочинів. Тому це рішення підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час цього розгляду належить врахувати правові висновки Верховного Суду України стосовно випадків, за яких діяння винних осіб належить кваліфікувати за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК (зокрема у сукупності з ч. 4 ст. 187 КК), викладені у пунктах 10, 16 постанови Пленуму цього суду "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 07 лютого 2003 року № 2 (v0002700-03) , ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, й ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам закону та було справедливим.