Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Фурика Ю.П., Григор'євої І.В.,

при секретарі

судового засідання Бражнику М.В..

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12013220380000559 касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2015 року,

За указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. ІларіоновогоСинельниківського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - за вироком від 22 вересня 2009 року за ч. 2 ст. 185 КК із застосуванням положень ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці, звільненого умовно-достроково 28 жовтня 2011 року на невідбутий строк покарання один рік десять днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, а на підставі ст. 71 зазначеного Кодексу за сукупністю вироків остаточно - на строк чотири роки один місяць.

Ухвалено рішення про речові докази та судові витрати.

За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 18 січня 2012 року близько 13.00 год. біля будинку № 16а у мікрорайоні № 2 у м. Лозовій повторно відкрито викрав мобільний телефон у неповнолітньої ОСОБА_3, чим завдав її матері - потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 311 грн.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки стверджує, що не допитано свідків сторони захисту, працівниками органів досудового слідства застосовувались до нього незаконні методи та порушено його право на захист, а апеляційний суд не дав відповіді на усі доводи його апеляційної скарги.

Прокурор відмовився від своєї касаційної скарги в порядку ст. 432 КПК.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року) ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 11 лютого 2012 року по 25 вересня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, у зв'язку з чим його звільнено з-під варти 11 лютого 2016 року за відбуттям строку покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив судові рішення залишити без зміни, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, місцевий суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі ст. 370 КПК.

Мотивуючи винуватість ОСОБА_2 у відкритому викраденні мобільного телефону у малолітньої ОСОБА_3, місцевий суд у вироку послався на її показання та показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5 (про те, що саме засуджений подарував йому викрадений мобільний телефон), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також на протоколи огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання (потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_2 як особу, що відкрито викрала у її доньки мобільний телефон), очних ставок ОСОБА_2 з ОСОБА_10 і ОСОБА_7, огляду предметів, відтворення обстановки та обставин події, вилучення, та на висновок судово-товарознавчої експертизи. Також суд послався на роздруківку оператора мобільного зв'язку МТС, згідно з якою 19 січня 2012 року з викраденого 18 січня того ж року мобільного телефону було здійснено дзвінок у м. Дніпропетровськ з використанням Sim-картки ОСОБА_2

Сукупність цих доказів, які доповнюють один одного, дозволила суду дійти обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Доводи засудженого про порушення його права на захист колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів кримінального провадження убачається, що під час досудового розслідування ОСОБА_2 добровільно відмовився від послуг захисника (жодного захисника ще не було допущено у провадження), а у місцевому та апеляційному судах його захист за дорученням Центру вторинної безоплатної правової допомоги здійснював професійний адвокат Бондаренко Т.О., який, як убачається з матеріалів кримінального провадження та журналів судових засідань, виконував свої обов'язки у відповідності до ст. 47 КПК.

Твердження ОСОБА_2 щодо застосування до нього незаконних методів слідства спростовується результатами перевірки проведеної Лозівською міжрайонною прокуратурою Харківської області, за наслідками якої 16 березня 2012 року ухвалено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції та слідчого, які здійснювали досудове слідство у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 Підстав ставити під сумнів правильність цього процесуального рішення з провадження не убачається. Вказану перевірку проведено незалежною від органів внутрішніх справ державною установою, яка за підсумками ретельної перевірки навела переконливі мотиви свого рішення.

У судових рішеннях дано обґрунтовану відповідь про неможливість допиту в суді свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, оскільки виявилось неможливим встановити їх місцезнаходження. Тому місцевий суд з дотриманням процесуального закону поставив на обговорення питання про можливість закінчити судове слідство без їх допиту та за згодою сторін (зокрема, захисника та засудженого) ухвалив таке рішення.

Призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім, відповідає вимогам статей 65, 71 КК, вчиненому й особі засудженого.

Усі доводи засудженого, аналогічні касаційним, ретельно перевірив апеляційний суд, і для їх спростування у своїй ухвалі навів відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 419 КПК.

Враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого не встановлено, касаційну скаргу не може бути задоволено.

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів,

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.