5-1472км07 Про вимагання хабара у виді грошей - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 19 квітня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2006 року.

Зазначеним вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженцяАДРЕСА_1 Добропільського району Донецької області,

громадянина України, несудимого,

за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) засудженого ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з установленням іспитового строку на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1. покладено такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання. В апеляційному порядку зазначений вирок не переглядався.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він, 20 жовтня 2005 року, приблизно о 7 годині, працюючи на посаді начальника дільниці ШТ 4 шахти “Білозерська”, будучи посадовою особою, у приміщенні майстерні зазначеної дільниці, шляхом вимагання отримав хабара у виді грошей в сумі 540 гривень та продуктів харчування на загальну суму у 60 гривень від гірничого майстра цієї ж дільниці ОСОБА_2. за приховання факту розпивання останнім спиртних напоїв на робочому місці.

У касаційному поданні та доповненні до нього заступник прокурора Донецької області, не оскаржуючи фактичні обставини справи, правильність юридичної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1. та обґрунтованість звільнення ОСОБА_1. від відбування основного покарання з випробуванням, ставить питання про скасування оскаржуваного вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_1. При цьому посилається на те, що санкція ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, яке суд ОСОБА_1 не призначив та не застосував при цьому ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) . Це, на думку прокурора, призвело до призначення засудженому м'якого покарання. Підстав для застосування ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) та звільнення ОСОБА_1. від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю прокурор не вбачає.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні злочину, що, по суті, в поданні не заперечується. Кваліфікація дій засудженого також є правильною і прокурором не оспорюється, як і звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування основного покарання з випробуванням.

Санкцією ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) передбачено обов'язкове додаткове покарання - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Проте суд не призначив ОСОБА_1 це додаткове покарання і при цьому не застосував ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) , порушивши таким чином кримінальний закон, на що обґрунтовано посилається прокурор у касаційному поданні.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше не засуджувався, позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому, є інвалідом 3 групи, має на утриманні неповнолітню дитину.

Ці обставини є такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають, на думку колегії, підстави для застосуванн ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) і не призначення ОСОБА_1 обов'язкового додаткового покарання - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

За таких обставин підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1003-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Добропільського міськрайонного суду від 29 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. На підставі ч. 2 ст. 69 КК України (2341-14) не призначати ОСОБА_1 обов'язкове додаткове покарання - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Вважати ОСОБА_1. засудженим за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю і без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) зобов'язати ОСОБА_1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.