Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянув 31 травня 2016 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційними скаргами останнього та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 29 листопада 2012 року засуджено

ОСОБА_1, 1965 р. н., не судимого, громадянина України, мешканця м. Красний ЛиманДонецької області,

- за ч. 1 ст. 286 КК України до 3400 грн штрафу.

Апеляційний суд Донецької області 18 лютого 2016 року скасував вказаний вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання й постановив свій, яким ухвалив вважати останнього засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до 3400 грн штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Крім того, апеляційний суд скасував цей же вирок в частині вирішення цивільного позову й призначив новий судовий розгляд справи в цій частині в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 26.04.2012 в місті Краматорську Донецької області о 6:10, керуючи автомобілем ГАЗ-3302 і рухаючись по вул. Танкістів з боку вул. Орджонікідзе у напрямку вулиці Новоросійської виїхав, порушивши пп. 10.1, 11.1, 11.2, 11.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , на смугу зустрічного руху і зіткнувся з автомобілем "Oпель Вектра" під керуванням водія ОСОБА_2, спричинивши пасажиру останнього транспортного засобу ОСОБА_3 середньої тяжкостітілесні ушкодження.

У касаційних скаргах:

- прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, та закрити кримінальну справу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України;

- засуджений, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає, що скарга прокурора підлягає задоволенню, а скарга засудженого - частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за вищезазначених обставин та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Оскільки вчинений 26.04.2012 ОСОБА_1 злочин, згідно положень ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості за який передбачене покарання у виді обмеження волі, то станом на 18.02.2016 - день постановлення апеляційним судом вироку, закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

За таких обставин апеляційний суд, у відповідності до вимог ст.ст. 11-1 та 376 КПК України 1960 року, повинен був скасувати оскаржений вирок щодо ОСОБА_1 та закрити справу.

Зважаючи на зазначене, вироки судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям кримінальної справи, як обґрунтовано стверджує про це прокурор в касаційній скарзі, у відповідності до вимог статей 11-1 та 400-1 КПК України 1960 року.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 11-1, 394- 396, 400-1 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, суд

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вироки Краматорського міського суду Донецької області від 29 листопада 2012 року (в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 395 КПК України 1960 року) та Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу закрити, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, передбаченого п. 2 ч. 1 статті 49 КК України.