Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шибко Л.В., суддів: Животова Г.О., Сахна Р.І.,

розглянула в судовому засіданні 31 травня 2016 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 березня 2016 року щодо ОСОБА_4

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12 січня 2016 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 305 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 2 ст. 311 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 311 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання ОСОБА_4 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 березня 2016 року вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 19 грудня 2014 року, перебуваючи на автовокзалі "ANP", що по вул. Дубнівській у м. Луцьку, незаконно збув особі, анкетні дані якої залегендовані та відносно якої застосовуються заходи безпеки, за 1000 грн. прекурсор - псевдоефедрин масою 0,207 г.

Крім того, ОСОБА_4 27 січня 2015 року, незаконно придбав у м. Хелм Республіки Польща, зберігав та перевіз через смугу спрощеного митного контролю митного поста "Устилуг" Волинської митниці препарати, які містять прекурсор - псевдоефедрин, вагою 100,578 г.

Крім того, ОСОБА_4 27 січня 2015 року, незаконно придбав у м. Хелм Республіки Польща, зберігав та перевіз через смугу спрощеного митного контролю митного поста "Устилуг" Волинської митниці препарати, які містять прекурсор - псевдоефедрин, вагою 100,578 г, з метою збуту на території України.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. При цьому прокурор посилається на ту обставину, що судом не в повній мірі враховано обставини вчинення злочинів та їх наслідки, а також особу засудженого. Прокурор вказує, що судом безпідставно застосовано щодо засудженого положення ст. 69 КК України внаслідок чого призначено занадто м'яке покарання. Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України, не дав належної оцінки таким порушенням та залишив вирок місцевого суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_4, та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, суд виходив з того, засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину, за місцем проживання характеризується посередньо, займається суспільно-корисною працею, відсутність тяжких наслідків від його дій, а також те, що засуджений вчинив ряд злочинів, один із яких відноситься до категорії особливо тяжких. Одночасно, судом враховано конкретні обставини вчинення злочинів. Обставинами, які пом'якшують покарання засудженому, судом визнано щире каяття, перебування на утриманні засудженого малолітньої дитини та матері-пенсіонера похилого віку. Обставин, які обтяжують покарання засудженому, в ході судового розгляду не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі і ті на які прокурор посилається у касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, вимог статей 65- 67, 69 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_4 покарання явно несправедливим через його м'якість, про що зазначає прокурор у касаційній скарзі, не вбачається.

При розгляді апеляції прокурора, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, аналогічні доводам викладеним у касаційній скарзі, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення а вирок місцевого суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що аналогічна касаційна скарга вже була предметом розгляду суду касаційної інстанції, за результатом розгляду якої ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою прокурора.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 березня 2016 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.