Справа № 05-1218км 07   

Доповідач  Пекний С.Д.

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах в складі:

головуючого - судді Синявського О.Г.,

суддів  Гриціва М.I., Пекного С.Д.,

за участю прокурора Сухарєва О.М.,

розглянувши в судовому засіданні 17 квітня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Закарпатської області на вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від  16 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

вироком  суду

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимого 20 серпня 2004 року за ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 162 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) на іспитовий строк 3 роки, -

засуджено за ч.1 ст. 296 КК України (2341-14)   на 3 роки обмеження волі.

У відповідності зі ст. 71 КК України (2341-14) частково приєднано невідбуте ним покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків йому визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 8 травня 2005 року, близько 22 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на вулиці с. Загорб Великоберезнянського району Закарпатської області безпричинно пристав до потерпілого ОСОБА_2, тягнув його за одяг, а коли потерпілий зробив йому зауваження, засуджений, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, завдав потерпілому удар рукою в обличчя; а коли потерпілий упав на землю, завдав  йому ще декілька ударів ногами по тулубу. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1, побачивши, що потерпілий ОСОБА_2 намагається подзвонити по своєму мобільному телефону, вихопив телефон у нього з рук і вдарив ним об землю, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 580 грн.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону (ст. 71 КК України (2341-14) ) і невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання  тяжкості вчиненого ним злочину і даним про його особу.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів знаходить, що касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив новий злочин, передбачений ч.1 ст. 296 КК України (2341-14) , під час відбування покарання, призначеного вироком Великоберезнянського районного суду від 20 серпня 2004 року. Цим вироком йому було призначено за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч.1, 162 ч.1 КК України (2341-14) , покарання у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) , у зв'язку з чим відповідно до вимог ч.3 ст. 78 КК України (2341-14)   покарання за новий злочин суд повинен призначити за правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 КК України (2341-14) .

У відповідності з вимогами ч.4 ст. 71 КК України (2341-14) і роз'яснень, які містяться у п 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 (v0007700-03) "Про практику призначення судами кримінального покарання" покарання, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням, вважається невідбутим, а остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд призначив засудженому ОСОБА_1 за вчинення нового злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України (2341-14) , покарання у виді 3 років  обмеження волі, а невідбута частина покарання за попереднім вироком становить 4 роки позбавлення волі, а тому згідно з вимогами закону остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим ніж 4 роки позбавлення волі, тоді як суд фактично призначив ОСОБА_1 за сукупністю вироків  покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Зазначене порушення кримінального закону є істотним, оскільки потягло за собою призначення винній особі покарання, яке не відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину. а також даним про особу засудженого, який вчинив новий умисний злочин протягом іспитового строку, встановленого йому попереднім вироком, внаслідок його м'якості.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів ухвалила:

Касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області задовольнити.

Вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від  16 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а  кримінальну справу направити до того ж суду  на новий судовий розгляд.