Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Орлянської В.І., Лагнюка М.М.,

при секретарі Гапоні О.В.,

за участю прокурора Ємця І.І.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000097, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Руська Лозова

Дергачівського району, Харківської області,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду Харківської області від 3 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Дергічівського районного суду Харківської області від 11 червня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 3 грудня 2015 року вирок районного суду в частині призначеного покарання ОСОБА_1 скасовано та постановлено новий вирок відповідно до якого ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

В решті вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ставить питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, посилаючись на м'якість призначеного покарання у зв'язку з застосуванням ст. 75 КК України. При цьому прокурор вказує, що вирок апеляційного суду належним чином невмотивований, та не відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора від потерпілого ОСОБА_2 до суду надійшли письмові заперечення.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 8 лютого 2015 року, приблизно о 18 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50 км/год у с. Руська Лозова Дергачівського району, Харківської області по вул. Радянській зі сторони вул. Нахімова у напрямку автошляху "Харків-Щербаківка".

Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку № 101, ОСОБА_1, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожніх обставин та їх змінам, змінив напрям руху керованого ним автомобіля праворуч, виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який в цей час знаходився на узбіччі.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті останнього.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Ємця І.І., котрий підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1у вчиненні ним зазначеного у вироку кримінального правопорушення та кваліфікація його дій прокурором у касаційній скарзі не оскаржується.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та даним про його особу, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, апеляційний суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо виду і розміру призначеного ОСОБА_1 основного покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зі звільненням від відбування основного покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою і виконанням покладених на нього обов'язків, оскільки таке покарання визнав таким, яке узгоджується з встановленими вимогами застосування ст. 75 КК України, та врахував дані про особу винного, позицію потерпілого, якому засудженим були відшкодовані збитки у повному обсязі та який будь-яких претензій до ОСОБА_1 не мав та наполягав на призначенні йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Також, апеляційним судом, були враховані конкретні обставини справи, наслідки вчиненого засудженим, в результаті чого суд прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що ОСОБА_1 крім основного покарання, слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Крім того, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та не засуджувався. Вказані обставини, а також сумлінна процесуальна поведінка ОСОБА_1 в ході досудового розслідування, відсутність намагань уникнути кримінальної відповідальності та покарання дали можливість суду апеляційної інтенції дійти висновку, що ОСОБА_1 не є особою, яка надає підвищену небезпеку для суспільства.

З урахуванням сукупності зазначених обставин, апеляційний суд прийняв обґрунтоване рішення про можливість виправлення ОСОБА_1без реального відбування ним основного покарання, встановивши максимальний іспитовий строк, передбачений ч. 4 ст. 75 КК України.

Вирок апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 3 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.