Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Вільгушинського М.Й., Мороза М.А.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014230190001608 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новокам'янка

Каховського району Херсонської області,

зареєстрованого та проживаючого за АДРЕСА_1

за ст. 286 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Безушко Т.Г. на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 01 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Жукова О.В.,

у касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність виключення з кваліфікації дій ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки ст. 286 ч. 2 КК України "спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження", про що вона зазначала у своїй апеляційній скарзі, проте, в порушення вимог ст.ст. 370, 419 КПК України, апеляційний суд таких доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та дійшов передчасного висновку про законність вироку в цій частині. Вважає, що така, на її думку, кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, має бути відображена у вироку, з урахуванням п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 (v0014700-05) .

Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 червня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено відповідні обов'язки.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

Так, 13 липня 2014 року приблизно о 03 годині ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.9 а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , керуючи технічно справним мотоциклом "Viper V200F2", без реєстраційного номера, рухаючись у по вулиці Садовій у с. Новокам'янка Каховського району Херсонської області в напрямку вулиці Каховська, в районі закруглення дороги, виконуючи поворот направо, не обрав безпечної швидкості та правильної траєкторії руху, в результаті чого здійснив наїзд на ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які рухалися в зустрічному напрямку мотоцикла по лівому узбіччю. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а потерпілий ОСОБА_3 - середнього ступеня тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 01 жовтня 2015 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

В порушення таких вимог процесуального закону суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду щодо ОСОБА_1, доводів апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_5 належним чином не перевірив та свої висновки щодо необґрунтованості її доводів в ухвалі не мотивував.

Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що прокурор як на підставу для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку апеляційним судом вказував на те, що відповідно до обвинувального акту дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, проте суд першої інстанції, кваліфікувавши дії останнього за ст. 286 ч. 2 КК України, безпідставно виключив з кваліфікації його дій ознаку "спричинення потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості".

Обґрунтував свою позиції прокурор положеннями пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (v0014700-05) , відповідно до яких порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК України, слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки. При цьому у вироку необхідно зазначати всі кваліфікуючі ознаки злочину.

Вказаних обставин апеляційним судом належним чином перевірено не було та відповідей на такі доводи апеляційної скарги прокурора в ухвалі не зазначено, у зв'язку із чим ухвала апеляційного суду не може вважатися такою, що відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування кримінального закону та порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п.п. 1, 2 КПК України є підставами для скасування такого рішення. За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 01 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.