Про повторне, таємне викрадення мобільних телефонів, а також розбій, скоєний особою, яка раніше скоювала розбій, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я з корисливих мотивів - 26.05.2016 Прийняття

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 22 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 вересня 2014 року щодо нього,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

захисника засудженого

ОСОБА_1 адвоката Колесникової Г.В.,

у касаційній скарзі засуджений просить переглянути кримінальне провадження щодо нього в касаційному порядку. Вважає, що судами обох інстанцій рішення про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, належним чином не обґрунтовано, у зв'язку із чим просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд. Зазначає про те, що судами не було допитано свідка сторони захисту ОСОБА_3, а показання свідка ОСОБА_4 є недостовірними. Також вказує на наявність інших порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених судами обох інстанцій, які, на його думку, є підставами для скасування вироку та ухвали щодо нього.

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 22 липня 2014 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 11 березня 2014 року.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 о 19 годині 10 хвилин у невстановлений день в серпні 2013 року в квартирі АДРЕСА_1 повторно таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон "SAMSUNGGT-E10801", чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 200 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 26 жовтня 2013 року о 18 годині 30 хвилин неподалік Городоцької ЗОШ № 4 на вул. Авіаційній, 122 в м. Городок Львівської області повторно таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон "NOKIA 101", чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 177 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 о 02 годині 00 хвилин у невстановлений день в листопаді 2013 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у клубі "Діос", що по вул. Перемишльська, 16 а в м. Городок Львівської області, з кишені куртки ОСОБА_7 повторно таємно викрав належний ОСОБА_7 мобільний телефон "SAMSUNG GT-S3850", чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 386 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 15 лютого 2014 року о 00 годині 10 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на дорозі, поруч із дошкільним навчальним закладом по вул. Авіаційна, 34 в м. Городок Львівської області, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, застосувавши насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, напав на потерпілого ОСОБА_8, нанісши останньому удар дерев'яним бруском по тильній частині потилиці, чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, відібрав у нього грошові кошти в сумі 800 гривень та з місця події втік. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 вересня 2014 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційній скарги засудженого та його захисника ОСОБА_9 - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи захисника про обґрунтованість касаційної скарги, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений ОСОБА_1 оскаржує вирок та ухвалу щодо себе в частині визнання його винуватим та засудження за ст. 187 ч. 2 КК України, у зв'язку із чим та відповідно до вимог ст. 433 ч. 2 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення в зазначених межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, вчинив напад на ОСОБА_8 з метою заволодіння майном останнього, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України. В обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на показання потерпілого ОСОБА_8, який вказав на ОСОБА_1 як на особу, що здійснила на нього напад, на показання свідка ОСОБА_4, який був безпосереднім свідком події та підтвердив показання потерпілого щодо обставин нападу.

Врахував місцевий суд показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які спілкувалися із потерпілим після події, та підтвердили обставину того, що ОСОБА_8 вказував на ОСОБА_1 як на особу, що здійснила розбійний напад відносно нього.

Крім того, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, суд послався на заяву ОСОБА_8 від 15.02.2014 року про вчинення щодо нього злочину (т. 1 а.с. 53), висновки експерта № 18/14 від 25.02.2014 року та № 25/14 від 05.03.2014 року (т. 1 а.с. 201, 202), показання експерта ОСОБА_13 щодо вказаних висновків, які узгоджуються з іншими доказами та підтверджують показання потерпілого і свідка ОСОБА_4 щодо обставин події та механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 При цьому, місцевий суд критично оцінив позицію ОСОБА_1 щодо його обмови з боку потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_4, оскільки доказів такої позиції судом встановлено не було.

Крім того, судом першої інстанції 23 червня 2014 року було задоволено клопотання захисту про виклик і допит в якості свідка ОСОБА_3, проте вона у судове засідання не з'явилася, а її близькі родичі повідомили про те, що вона тривалий час відсутня за місцем проживання і де перебуває їм не відомо. (т. 2 а.с. 15, 16). Врахувавши зазначене та положення ст. 327 ч. 2 КПК України щодо обов'язку забезпечення участі свідка стороною, яка заявила відповідне клопотання, суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що у вечір 14 лютого 2014 року з 22 години до 01 години з ним дома перебувала ОСОБА_3, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_9 на вирок районного суду, їх доводи щодо недоведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, перевірив і залишив без задоволення, навівши в ухвалі докладні мотиви такого рішення. При цьому, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, виходячи із встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки.

Врахувавши усі обставини у їх сукупності, апеляційний суд зробив висновок про безпідставність доводів захисту щодо непричетності ОСОБА_1 до скоєння розбійного нападу на ОСОБА_8, залишивши апеляційні скарги засудженого та захисника без задоволення. Рішення апеляційного суду належним чином мотивовано, а його ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій в цій частині.

За таких обставин, доводи засудженого ОСОБА_1 щодо його непричетності до вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_8 та відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, є безпідставними.

Крім того, в судовому засіданні суду касаційної інстанції захисник Колесникова Г.В. вказала на те, що захиснику ОСОБА_1 не було відкрито матеріали досудового розслідування зібрані стороною обвинувачення, як цього вимагає ст. 290 КПК України, чим порушено право на захист та у зв'язку із чим усі докази обвинувачення відповідно до ст. 87 КПК України є недопустимими.

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження 27 лютого 2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру та того ж дня постановою слідчого СВ Городоцького РВ було надано захисника ОСОБА_14 Проте, ОСОБА_1 відмовився від послуг вказаного захисника, про що було складено протокол, а відповідна інформація внесена до реєстру матеріалів досудового розслідування.

З урахуванням того, що участь захисника у вказаному кримінальному провадженні не є обов'язковою, а на 27 березня 2014 року (день відкриття матеріалів досудового розслідування) у ОСОБА_1 вже не було захисника, колегія суддів вважає позицію захисника Колесникової Г.В. щодо допущених порушень вимог ст. 290 КПК України необґрунтованою та такою, що не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_9, яка здійснювала захист ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження 27 травня 2014 року.( а.с. 196 т. 1)

Об'єктивних даних, які вказували б на вчинення злочину за інших обставин, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції не знаходить.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за наявності відповідних підстав засуджений ОСОБА_1, його захисник або члени його сім'ї мають право звернутися до суду за місцем відбування покарання із клопотанням про приведення вироку щодо нього у відповідність до Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ (838-19) , який покращує його становище, для зарахування строку попереднього ув'язнення ОСОБА_1, засудженого до позбавлення волі, що проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

вирок Городоцького районного суду Львівської області від 22 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.