Про заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння - 26.05.2016 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2016 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040370001710 за касаційними скаргами захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду від Дніпропетровської області 22 вересня 2015 року.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Задоволено частково цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2999, 15 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 19000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Так, 14 червня 2014 року приблизно о 23.00 год., ОСОБА_3, поблизу будівлі, що на АДРЕСА_2, в ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_5, наніс останньому один удар кулаком правої руки в область носа та удар кулаком правої руки в область верхньої губи, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження, від яких він втратив свідомість та впав на землю.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 286 від 09 липня 2014 року ОСОБА_4 була спричинена закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалася переломом лобної кістки (лінійними переломами передньої та задньої стінок правої лобної пазухи, гемосинусом), крайовим переломом кісток носа, забоєм головного мозку І ст. Забійні шкірні рани в середній частині лоба, спинки носа зліва, верхньої губи справа. Окрім цього в медичних документах відмічені механічні тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, саден кінцівок. Черепно-мозкова травма з переломом лобної кістки та забоєм головного мозку І ст. за ознакою небезпеки для життя відноситься до ступеня тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2015 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог вказує, що постановлений у справі вирок не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки є суперечливим за своїм змістом в частині кваліфікації дій ОСОБА_3, якого визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за умисні дії та одночасно зазначено про вчинення ним дій з необережності. Захисник вважає, що таким чином суд вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення. Доводи сторони захисту про це, наведені в апеляційній скарзі, залишились поза увагою апеляційного суду.

Захисник ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі також просить скасувати постановлені відносно ОСОБА_3 судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Не погоджуючись з оцінкою судами доказів, вказує на недоведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Зазначає про відсутність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 Захисник наводить доводи щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, неповноти судового розгляду та суперечливості висновків експертиз щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого та механізму їх спричинення. Наголошує на недоведеності у вироку наявності в діях ОСОБА_3 суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Зазначає, що з огляду на наявні у справі висновки судово-медичних експертиз щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень залишилося не з'ясованим які з них були отримані в результаті нанесеного засудженим удару та в результаті падіння. Звертає увагу на суперечливість вироку в частині встановлення форми вини ОСОБА_3 Вказує на залишення всього зазначеного поза увагою апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримання касаційних вимог сторони захисту, думку прокурора, яка вважала, що судові рішення необхідно скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Пунктом 2 частини 3 ст. 374 КПК України визначено необхідність зазначення у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Наведених вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 та постановлення вироку відносно нього судом першої інстанції дотримано не було.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Таке рішення суд обґрунтував тим, що шкідливі наслідки, які настали для здоров'я потерпілого, перебувають у прямому причинному зв'язку з діями ОСОБА_3

Як убачається з наявного у справі висновку судово-медичної експертизи № 286 від 09 липня 2014 року потерпілому ОСОБА_4 була спричинена закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалася переломом лобної кістки (лінійними переломами передньої та задньої стінок правої лобної пазухи, гемосинусом), крайовим переломом кісток носа, забоєм головного мозку І ст. Забійні шкірні рани в середній частині лоба, спинки носа зліва, верхньої губи справа. Окрім цього в медичних документах відмічені механічні тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, саден кінцівок. Черепно-мозкова травма з переломом лобної кістки та забоєм головного мозку І ст. за ознакою небезпеки для життя відноситься до ступеня тяжких тілесних ушкоджень. Садна кінцівок по своєму характеру відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень. Ушкодження утворилися від дії тупого або тупих твердих предметів або об такі, можливо і при падінні після наданого прискорення.

У додатковому висновку експерта № 320д від 25 липня 2014 року вказано, що не виключена можливість виникнення перелому лобної кістки, крайового перелому кісток носа, забою головного мозку І ст., які виявлено у ОСОБА_4 від двох ударів кулаком в область носа та верхньої губи. Не виключена можливість в категоричному плані утворення тілесних ушкоджень і в результаті падіння ОСОБА_4 з висоти власного зросту обличчям вниз на асфальтну ділянку. Тілесні ушкодження в області обличчя не можуть диференціюватися по ступеню тяжкості кожне окремо, так як вони свідчать про місце прикладення сили, так черепно-мозкова травма оцінюється в комплексі. Травма голови могла утворитися як одномоментно при падінні та ударах в область обличчя так і при обставинах, описаних у постанові про призначення експертизи.

За результатами здійсненої комісійної судово-медичної експертизи складено висновок № 89 від 16 березня 2015 року, відповідно до якого не виключено можливість виникнення перелому лобної кістки, крайового перелому кісток носа, забою головного мозку І ст., які виявлено у потерпілого ОСОБА_4 від двох ударів кулаком в область носа та верхньої губи, як і не виключена можливість в категоричному плані утворення тілесних ушкоджень і в результаті падіння ОСОБА_4 з висоти власного зросту обличчям вниз на асфальтну ділянку. Тілесні ушкодження в області обличчя не можуть диференціюватися по ступеню тяжкості кожне окремо, так як вони свідчать про місце прикладення сили, так як черепно-мозкова травма оцінюється в комплексі.

Під час судового розгляду в суді було допитано експерта ОСОБА_6, який лише підтвердив факт складання ним висновків судово-медичних експертиз № 286 та № 320д, однак не надав жодних пояснень щодо можливого механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому за описаних у вироку обставин події, яка відбулася 14 червня 2014 року.

Суд першої інстанції, врахувавши все зазначене, визнав винуватим ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень та постановив обвинувальних вирок, в якому одночасно вказав, що пред'явлене обвинувачення в частині заподіяння потерпілому перелому лобної кістки не знайшло свого підтвердження.

Тобто, маючи висновки експертиз щодо неможливості розмежування та визначення окремо кожного з отриманих потерпілим тілесних ушкоджень на обличчі та голові з огляду на те, що черепно-мозкова травма оцінюється в комплексі, суд всупереч вимогам ст. 374 КПК України, прийняв суперечливе за своїм змістом рішення.

Вказані суперечності залишив поза своєю увагою апеляційний суд та, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисника про це.

Формально перерахувавши наведені у вироку суду першої інстанції докази, якими за позицією суду підтверджено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, апеляційний суд зазначив що вирок суду в цій частині є правильним та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з чим не може погодиться колегія суддів.

За таких обставин вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3 не можна вважати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, перевірити інші доводи, викладені у касаційних скаргах та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.