Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів Широян Т.С., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Прихожанова В.О.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року,

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не працюючого, з середньотехнічною освітою, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з отриманням товарно-матеріальних цінностей строком на 1 рік;

- за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з отриманням товарно-матеріальних цінностей строком на 1 рік;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з отриманням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що, будучи з 15листопада 2011 року приватним підприємцем (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 від 15.11.2011), перебуваючи 14 вересня 2012 року у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_2, маючи намір на розтрату чужого майна, уклав з ОСОБА_3 договір №1 від 14 вересня 2012р. про виконання робіт по виготовленню ПВХ конструкцій за розцінками виконавця, та, отримавши попередню оплату в розмірі 5 462 грн, умисно, з корисливих мотивів, розтратив їх на особисті потреби, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на цю суму.

Крім того, 29 жовтня 2012 року знаходячись за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_3, маючи намір на розтрату чужого майна, ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_4 договір №1 від 21 листопада 2012 року про виконання робіт по виготовленню ПВХ конструкцій за розцінками і розтратив їх на особисті потреби, завдавши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 200 грн.

08 листопада 2012 року ОСОБА_1, знаходячись у своєму офісі, маючи намір на розтрату чужого майна, уклав з ОСОБА_5 договір б/н від 08 листопада 2012 року про виконання робіт по виготовленню ПВХ конструкцій за розцінками виконавця, та, отримавши попередню оплату у розмірі 5 026 грн, умисно, повторно, з корисливих мотивів, розтратив їх на особисті потреби, заподіявши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 5 026 грн.

14 листопада 2012 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_4, маючи намір на розтрату чужого майна, уклав з ОСОБА_6 договір № 1 від 14 листопада 2012 року про виконання робіт по виготовленню ПВХ конструкцій за розцінками виконавця, та, отримавши попередню оплату в сумі 500грн., умисно, повторно, з корисливих мотивів, розтратив їх на особисті потреби.

27 листопада 2012 року, за місцем мешкання ОСОБА_7 по АДРЕСА_5, маючи намір на розтрату чужого майна, уклав з ОСОБА_7 договір № 1 від 27 листопада 2012 року про виконання робіт по виготовленню ПВХ конструкцій за розцінками виконавця, та, отримавши попередню оплату в сумі 1 024 грн, умисно, повторно, з корисливих мотивів, розтратив їх на особисті потреби.

24 грудня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_8 по АДРЕСА_6, маючи намір на розтрату чужого майна, уклав з ОСОБА_8 договір поставки № 3 від 24.12.2012 року про те, що він зобов'язується передати у власність покупця двері міжкімнатні, та, отримавши попередню оплату в сумі 1 261 грн, умисно, повторно, з корисливих мотивів, розтратив їх на особисті потреби, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 1 261 грн.

25 грудня 2012 року ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 на АДРЕСА_7, і маючи намір на розтрату чужого майна, уклав з останнім договір №1 від 25 грудня 2012 року про доставку металевих дверей за 2 000грн та отримав попередню оплату в сумі 600грн. В подальшому ОСОБА_1 умисно, повторно, розтратив ввірені йому грошові кошти на особисті потреби, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 600грн.

26 грудня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_10 по АДРЕСА_8, уклав з останнім договір б\н від 26 грудня 2012 року про виконання робіт по виготовленню ПВХ конструкцій за розцінками виконавця та отримав попередню оплату в сумі 1 000 грн. В подальшому ОСОБА_1, маючи умисел, направлений на розтрату вказаних коштів, умисно, з корисливих мотивів, повторно розтратив ввірені йому кошти на особисті потреби, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 1 000 грн.

10 січня 2013 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_11 по АДРЕСА_9, маючи намір на розтрату чужого майна, уклав з ОСОБА_11 угоду від 10 січня 2013 року про завдаток на купівлю, виготовлення, фіксацію дверей ПВХ, та, отримавши попередню оплату в сумі 200 грн, умисно, повторно, з корисливих мотивів, розтратив грошові кошти ОСОБА_11, ввірені йому, заподіявши потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 200 грн.

У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про скасування вироку та ухвали апеляційного суду із закриттям кримінального провадження. Свої вимоги обґрунтовує недоведеністю вини його підзахисного у вчиненні кримінальних правопорушень, вважає, що між засудженим та потерпілими мали місце цивільно-правові правовідносини, тому в його діях відсутній склад злочину. Вважає, що апеляційний суд при перегляді провадження не навів належного мотивування щодо залишення апеляції захисника без задоволення, чим порушив ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції, з огляду на вимоги ст. 433 КПК України, не перевіряє судові рішення щодо неповноти й однобічності досудового розслідування та судового слідства, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а виходить з обставин, встановлених судом.

Згідно положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1, зокрема, за апеляційною скаргою захисника засудженого, апеляційним судом не дотримано вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що захисник,не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій наводив докладні доводи на її обґрунтування. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, її доводи майже аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника. Так, зокрема, він наводив доводи щодо недоведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, вказував на відсутність доказів, які б підтверджували, що його підзахисний не мав наміру виконувати замовлення та не повертав гроші, стверджував, що ОСОБА_1 використав отримані від потерпілих грошові кошти на закупку матеріалів та виробів для виконання взятих на себе зобов'язань. Крім того, посилався на наявність між його підзахисним та замовниками цивільно-правових відносин, відсутність умислу у ОСОБА_1 на шахрайські дії по відношенню до потерпілих, що виключає наявність у його діях ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Однак, апеляційний суд в ухвалі не виклав усіх доводів, наведених захисником, не надав їм належної оцінки, мотивів на їх спростування та підстав, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, не виклав.

За таких обставин, апеляційним судом не дотримано положень ст. 419 КПК України, яка вимагає, що в ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали; при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

За таких обставин, у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, на підставі ч. 1 ст. 436 КПК України, ухвала суду апеляційної інстанції в даній справі підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати вищевикладене, розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу скаргою захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.