Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Синявського О.Г.,

суддів

Коротких О.А. і Нікітіна Ю.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1 на вирок Рубежанського міського суду  Луганської області від  9 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянина України,

раніше судимого, останній раз 9.10.2003 р. за

ст.15, ч.2 ст.185 КК України (2341-14) з застосуванням ст.71 КК   України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, звільненого   14.04.2006 р. умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 24 дня,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України (2341-14) на 5 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків остаточно визначено до відбування 6 років позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він 8 червня 2006 року, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, вчинив розбійний напад на ОСОБА_2, під час якого відкрито заволодів майном потерпілого на загальну суму 210 грн.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Свою вимогу мотивує неповнотою, однобічністю, необ'єктивністю досудового і судового слідства. Крім того, посилається на порушення його права на захист в апеляційному суді, оскільки йому безпідставно відмовлено у прийнятті апеляції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Винність  ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Як убачається з матеріалів справи, судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і таких порушень цього закону, які були б істотними, і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, а саме: послідовними і детальними показаннями на досудовому слідстві і в суді потерпілого ОСОБА_2 про обставини нападу на нього саме ОСОБА_1, а не іншими особами; показаннями  свідка ОСОБА_4 про те, що засуджений наносив побої потерпілому у його присутності, показаннями свідка ОСОБА_3, якому ОСОБА_1 продав мобільний телефон ОСОБА_2, протоколами відповідних слідчих дій.

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що саме ОСОБА_1 вчинив розбійний напад на ОСОБА_2, а доводи у скарзі про однобічність, неповноту і необ'єктивність дослідження обставин справи є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що слідчими органами й судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_1, як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, чи що призначене  ОСОБА_1у покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і його особі, немає підстав.

Також не заслуговують на увагу й посилання засудженого на порушення його права на захист в апеляційному суді, оскільки матеріали справи свідчать про те, що він подав свою апеляцію 25 жовтня 2006 року, тобто з пропуском строку на подачу апеляції (а. с. 174).

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.