Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Солодкова А.А.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100080008723, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року,

за участю прокурора Єщенко О.П.,

захисника ОСОБА_2,

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанцій. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1, оскільки він не вчиняв незаконного проникнення в приміщення.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 3 ст. 187 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 191 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, ухвалено виконувати самостійно.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 06 жовтня 2014 року приблизно о 14.00 год. проникнув до приміщення - павільйону "Київське відділення № 196" на проспекті Палладіна, 13/1 у м. Києві, та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчинив напад на ОСОБА_3 та заволодів грошима, завдавши ТОВ "Компаньйон фінанс" майнової шкоди на загальну суму 1 318 грн.

Крім того, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 15 жовтня 2014 року проникнув до приміщення - павільйону "Кредит кафе" на вул. Уборевича, 1 у м. Києві, та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчинив напад на ОСОБА_4 та заволодів грошима, завдавши ТОВ "Партнер фінанс" на загальну суму 8000 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судових рішеннях наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений двічі незаконно проникав до приміщень та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчинив напад на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами, підтверджується показаннями потерпілих, відеозаписами з місця пригоди.

На думку колегії суддів,висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Крім того, ці висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 15 листопада 2012 року в справі № 5-15кс12, про те, що якщо суб'єкт злочину поставив собі за мету заволодіти майном, певного виду (якості, значення тощо), місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження чи потрапляння в приміщення, незважаючи на режим доступу до нього (вільний/заборонений), то фізичне опинення в такому приміщенні з означеною ціллю є незаконним, а з вчиненням наступних дій із застосуванням насильства чи погроз його застосування з метою заволодіння майном має кваліфікуватися як розбій, поєднаний з проникненням у приміщення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також дані про його особу, дотримавшись вимог статей 65- 67 КК України.

Крім того, доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи його апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.