Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Широян Т.А.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю:

прокурора Гаврилюка С.М.,

захисника ОСОБА_1,

засудженої ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2015 року.

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Артемівська Донецької області, яка мешкає на АДРЕСА_1 у цьому ж місті, раніше неодноразово судиму, останнього разу вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області суду від 05 червня 2009 року за ст. 304, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, яку постановою цього ж суду від 20 лютого 2014 року було звільнено від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 17 днів,

засуджено:

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно їй призначено покарання у виді 3 років 10 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_2 за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком зазанченого суду від 05 червня 2009 року та остаточно їй визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця с. Новгородське Донецької області, який мешкає на АДРЕСА_1 у м. Артемівську Донецької області, раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2006 року за частинами 2, 3 ст. 185, статтями 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі,

засуджено:

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно йому визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона 01 серпня 2014 року приблизно о 00.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом проникнення до будинку АДРЕСА_2 повторно викрала майно потерпілого ОСОБА_4 (револьвер марки "Сафарі" та сувенірний меч сувенірний типа "Катран") на загальну суму 2900 грн.

Крім того, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3, вчинили ряд крадіжок з проникненням у приміщення, зокрема:

26 січня 2015 року приблизно о 18.30 год. вони повторно, шляхом проникнення тричі на територію маслоцеху МПП "Творчість", розташованого на вул. Гоголя, 4 у м. Артемівську, викрали горілчані вироби та інше майно, що належало потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 3628,5 грн, а також належний ОСОБА_6 паливний бак до човнового мотору вартістю 640 грн;

на початку лютого 2015 року вони повторно, шляхом проникнення до приміщення гаражу, належного потерпілому ОСОБА_7, розташованого на АДРЕСА_5, викрали його майно (алюмінієвий посуд) на загальну суму 252 грн;

04 лютого 2015 року приблизно о 23.00 год. вони повторно, шляхом проникнення до гаражу, належного потерпілому ОСОБА_8, розташованого на АДРЕСА_8, з його автомобіля, котрий там зберігався, викрали навігатор, пристрій для зарядки мобільного телефону, магнітолу, а також грошові кошти, а всього заволоділи майном цього потерпілого на загальну суму 4141 грн;

05 лютого 2015 року приблизно о 20.00 год. вони повторно, шляхом проникнення до приміщення гаражу, належного потерпілій ОСОБА_9, розташованому на АДРЕСА_3 викрали належне їй майно (картоплю) на загальну суму 294, 43 грн;

08 лютого 2015 року приблизно о 17.00 год вони повторно, шляхом проникнення на територію філії "Артемівська Дорожня Експлуатаційна дільниця", розташованої на АДРЕСА_6 викрали майно, котре перебувало на балансі згаданого підприємства, на загальну суму 14 768, 64 грн;

цього ж дня приблизно о 23.00 год вони повторно, шляхом проникнення до приміщення магазину "Арбат" на АДРЕСА_4 викрали продукти харчування та інші промислові товари, котрі належали ОСОБА_10, на загальну суму 4060,04 грн.

08 березня 2015 року приблизно о 01.30 год вони, діючи за попередньою змовою між собою, повторно, шляхом проникнення до приміщення закладу харчування "Оболонь", розташованого на АДРЕСА_7 намагалися викрасти пляшку алкогольного напою "Бейліз", мобільний телефон "Нокіа 6233" та зарядний пристрій до нього, що належали потерпілій ОСОБА_11, на загальну суму 1266, 40 грн, проте довести свій умисел до кінця не змогли з незалежних від них причин, оскільки були затримані працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, стверджуючи про порушення апеляційним судом під час розгляду цього провадження за апеляційними скаргами засуджених вимог ст. 419 КПК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи вказує на те, що цим судом вирок суду стосовно обох засуджених перевірено формально, а їхні доводи стосовно незаконності засудження, в тому числі і щодо застосування до них незаконних заходів слідства, належним чином не спростовано.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора на підтримку касаційної скарги прокурора, яку підтримали й засуджена та її захисник, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд такі вимоги закону належним чином не виконав.

Зокрема, як вбачається з апеляційних скарг засуджених, вони заперечували вчинення ними половини злочинів, за які їх було засуджено. Стверджували, що на досудовому слідстві зазнали тиску (ОСОБА_2 - психологічного, а ОСОБА_3 - ще й фізичного), що обумовило надання ними стосовно себе неправдивих показань. ОСОБА_2 зазначала й про порушення її права на захист, зокрема, її процесуальні права їй було роз'яснено формально, а тому право мати захисника вона змогла реалізувати лише на стадії судового розгляду; усі слідчі дії проведено українською мовою, тоді як вона її не розуміє. Стверджувала про недопустимість доказу - слідчого експерименту від 23 березня 2015 року, з відеозапису якого, на її думку, неможливо встановити його відповідність вимогам кримінального процесуального закону.

Засуджений ОСОБА_3, стверджуючи про застосування щодо нього незаконних заходів, зазначав на підтвердження цього про виявлені у нього тілесні ушкодження. Він же стверджував і про порушення його права на захист. Крім того, звертав увагу на відсутність у провадженні відеозапису слідчих дій за його участю, а також голослівні висновки про вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

Перевіряючи вирок суду щодо обох засуджених за їхніми апеляційними скаргами, апеляційний суд у своїй ухвалі наведені у них доводи виклав не в повному обсязі, належним чином не перевірив твердження засуджених щодо факту вчинення тиску на них з боку органів прокуратури, обмежившись лише власними висновками.

Крім того, погоджуючись із правильністю оцінки доказів у провадженні судом першої інстанції, коли як доказ винуватості обох засуджених визнано їхні показання на досудовому слідстві (вину визнавали повністю), апеляційний суд всупереч вимогам статей 23, 94 КПК України не звернув уваги на те, що в суді вони свої показання змінили (заперечували причетність до 4-х епізодів крадіжок).

За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можна вважати обґрунтованою і законною, а тому вона підлягає скасуванню через недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України з призначенням нового апеляційного розгляду, під час якого апеляційному суду необхідно усунути вказані недоліки, ретельно дослідити доводи апеляційних скарг та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.