Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

при секретарі Міщанінцеві О.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014150200000256 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки с. Сирове Врадіївського району Миколаївськоїобласті, мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 червня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 1 ст. 310 КК Українидо штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.,

- за ч. 3 ст. 307 КК України,із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на 3 роки без конфіскації майна та штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, які на підставі ч. 3 ст. 72 КК Україниухвалено виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2015 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 307 КК України на ч. 3 ст. 309 КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 1 ст. 310 КК України до штрафу в розмірі 1700 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на 3 роки та штрафу в розмірі 1700 грн., які на підставі ч. 3 ст. 72 КК України постановлено виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

В іншій частині вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджена за те, що вона в період часу з весни 2014 року по 19 липня 2014 року, за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 вирощувала снодійний мак без мети збуту і у цей же період часу в підсобному приміщенні за місцем свого проживання незаконно зберігала кущі снодійного маку, загальна вага яких в перерахунку на суху речовину склала 47 614,1 г.

19 липня 2014 року під час обшуку у домоволодінні ОСОБА_1 на присадибній ділянці працівниками міліції були виявлені та вилучені рослини снодійного маку у кількості 403 кущі, а в підсобних приміщеннях домоволодіння ОСОБА_1 було виявлено та вилучено зірвані кущі маку снодійного, загальна вага яких в перерахунку на суху речовину склала 47 614,1 гр.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та істотним порушенням кримінального процесуального закону. Вказує, що апеляційний суд не обґрунтував своїх висновків, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, який просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свій вирок у зв'язку з безпідставним звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Крім того, вважає необгрунтованим рішення про необхідність перекваліфікувати дії засудженої з ч. 3 ст. 307 КК України на ч. 3 ст. 309 КК України. Також вказує, що при звільненні засудженої від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України апеляційний суд збільшив іспитовий строк випробування, про що не йшлося в апеляційній скарзі прокурора, внаслідок чого вийшов за межі своїх повноважень, і, крім того, не дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо обов'язкового ухвалення апеляційним судом свого вироку в разі погіршення становища засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Доводи касаційної скарги прокурора про допущене апеляційним судом порушення кримінального процесуального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання є обґрунтованими.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 421 КПК України, апеляційний суд вправі погіршити становище засудженого тільки у разі, якщо з цих підстав подали скаргу прокурор, потерпілий чи його представник.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок суду першої інстанції було оскаржено прокурором у зв'язку з необгрунтованим звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Прокурором порушувалося питання про постановлення апеляційним судом нового вироку.

Судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення в повному обсязі. При цьому, всупереч вимог ч. 1 ст. 421 КПК України, апеляційним судом при звільненні ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк у розмірі більшому, ніж було встановлено місцевим судом при застосуванні ст. 75 КК України.

Крім того, при постановленні ухвали апеляційним судом не дотримано вимоги п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, яким передбачено, що у випадку неправильного звільнення засудженого від відбування покарання апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції й постановляє свій вирок.

Виходячи з системного аналізу цих вимог і положень статей 407, 408 КПК України, а також роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) , погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку.

Таким чином, апеляційний суд постановив ухвалу, якою погіршив становище ОСОБА_1, без постановлення свого вироку, що є істотними порушеннями кримінального процесуального закону.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене, інші доводи касаційної скарги прокурора, зокрема, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_1, тапостановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.