Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Фурика Ю.П., суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М., розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката Швидкої Н.М. на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2016 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Петрового Петрівського районуКіровоградської області, жителя АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК,

Зазначеним вироком ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2013 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 листопада 2014 року приблизно о 15.00 год. повторно незаконно проник до складського приміщення Приватного сільськогосподарського підприємства "Богнер", що по вул. Леніна, 2, в с. Богданівці Петрівського району Кіровоградської області, звідки викрав деталь до трактора на суму 1028,20 грн.

26 листопада 2014 року приблизно об 11.00 год. ОСОБА_4 повторно проник до зазначеного складського приміщення, звідки намагався викрасти металеві вироби на загальну суму 228 грн, проте злочин до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, та втік з місця злочину.

У касаційній скарзі захисник ставить питання про зміну постановлених щодо ОСОБА_4 судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого через суворість. Зазначає, що суд не повною мірою врахував пом'якшуючі обставини та причини, які спонукали засудженого до вчинення кримінальних правопорушень. Зокрема, тяжкий стан здоров'я його сина, яких є інвалідом, та наявність на утриманні ще трьох неповнолітніх дітей і сестри. Просить звільнити засудженого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Що ж стосується доводів захисника про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Як убачається з долученої до касаційної скарги копії вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується задовільно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але на шлях виправлення не став і скоїв новий злочин в період іспитового строку. Крім того, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні неповнолітніх дітей. З огляду на це суд призначив засудженому основне покарання наближене до мінімальних меж, встановлених санкцією закону, за яким засуджено ОСОБА_4, але не знайшов підстав для звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК, з чим погоджується і колегія суддів.

Таким чином, призначивши засудженому остаточне покарання на підставі ст. 71 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке слід відбувати реально, суд не порушив вимог статей 65- 67 КК, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення.Стосовно доводів, викладених в апеляції засудженого, аналогічних доводам касаційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника і вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2016 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.