Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М. А., Вільгушинського М. Й., Наставного В. В.,

розглянувши у судовому засіданні 23 травня 2016 року у м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2016 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Житомира,

в порядку ст. 89 КК такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 5 ст. 27 і ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК на строк 6років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою апеляційного суду вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він учинив пособництво у розбійному нападі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на подружжя ОСОБА_8, забезпечуючи за відведеною йому роллю перевезення братів ОСОБА_6 на неустановленому у ході розслідування легковому автомобілі до місця злочину та після вчинення розбійного нападу з метою уникнення їх викриття та затримання.

За підбурюванням ОСОБА_7 та пособництвом ОСОБА_4 02 травня 2013 року близько 23.00 год. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи в рамках спільного умислу із ОСОБА_7 та ОСОБА_4, виконуючи відповідну роль виконавців розбою, будучи озброєними револьвером, закривши обличчя масками, проникли у будинок ОСОБА_8 у АДРЕСА_1, де погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, зв'язали останніх та нанесли декілька ударів в область голови та тулубу, спричинивши ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 фізичний біль. У ході розбійного нападу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незаконно заволоділи грошовими коштами потерпілих у сумі 30 000 грн та 85 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 679 405 грн, а всього на загальну суму 709 405 грн, які в подальшому розподілили між собою, ОСОБА_7 і ОСОБА_4

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на суворість призначеного покарання. Зазначає, що судом не належним чином враховано пом'якшуючі його вину обставини та дані про його особу, а саме те, що він щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, добровільно повернув потерпілим свою частку викраденого, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, працює, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, хворіє на хронічний тонзиліт та вегето-судинну дистонію, а також стан здоров'я його батька. Просить змінити судові рішення та звільнити його на підстав ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину та правильність кваліфікації його дій у касаційному порядку не оскаржуються.

Як убачається з копій судових рішень, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини кримінального провадження та дані про його особу. Зокрема, пом'якшуючими обставинами суд визнав щире каяття ОСОБА_4 та сприяння розкриттю злочину, оскільки він розкаявся, просив вибачення у потерпілих, активно допомагав органу слідства в з'ясуванні саме тих обставин вчинення злочину (час, місце, співучасників), що мали істотне значення для його повного розкриття, а також добровільне часткове відшкодування шкоди. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. Крім того, суд узяв до уваги, що ОСОБА_4 в порядку ст. 89 КК не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійну роботу, виконував роль пособника.

Зазначені обставини судом визнано такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є підставою для застосування ст. 69 КК, з призначенням йому основного покарання нижче від нижчої межі, встановленої санкції ч. 4 ст. 187 КК. Разом із тим, підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, у тому числі з урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, не встановлено.

Зі змісту скарги убачається, що у ній не зазначено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що призначене засудженому покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень ст. 414 КПК.

Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 07 квітня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.