Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М.А., Вільгушинського М. Й., Наставного В. В.,

розглянувши у судовому засіданні 23 травня 2016 року у м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року щодо ОСОБА_5,

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця сел. Кобильня, мешканця АДРЕСА_1, судимого:

- 03.10.2011 року за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; постановою від 09.04.2012 року скасовано іспитовий строк з направленням для відбування призначеного покарання; ухвалою від 13.02.2015 року звільнено умовно-достроково на строк 7 місяців;

- 01.07.2013 року за ч. 2 ст. 345 КК на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2011 року остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 22 серпня 2015 року о 19.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні кафе "Чебуречна №1" у м. Вінниці, таємно викрав зі столу належний ОСОБА_6 гаманець з грошима у сумі 1 194 грн, з яким став тікати. У цей же час злочинні дії ОСОБА_5 помітила власниця гаманця ОСОБА_6 та схопила його за руку, однак ОСОБА_5, усвідомлюючи, що його злочинні дії вже носять відкритий характер для оточуючих, з викраденим втік.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Стверджує, що доказів винуватості ОСОБА_5 матеріали провадження не містять. Указує, що потерпіла ОСОБА_6 у суді просила не позбавляти ОСОБА_5 волі. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду, проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як убачається із копій судових рішень, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності ретельно досліджених судом доказах, яким дана належна оцінка.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_5 не заперечував, що побачивши на прилавку кафе гаманця, схопив його та пішов, зазначаючи при цьому, що умислу на крадіжку чи грабіж у нього не було, а гаманець забрав, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Потерпіла ОСОБА_6 у суді підтвердила обставини вчиненого щодо неї злочину та впевнено впізнала ОСОБА_5 як хлопця, який викрав її гаманець.

Свідок суду пояснив, що біля кафе "Чебуречна №1" побачив жінку, яка кричала, що в неї викрали гаманець, та хлопця, який утікав, та побіг за ним. В подальшому він та ОСОБА_7 затримали того хлопця, яким виявився ОСОБА_5

Крім того, винуватість ОСОБА_5 об'єктивно підтверджується даними протоколів затримання, огляду предметів, огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання та іншими доказами.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог закону.

Доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, їх належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Зі змісту скарги убачається, що у ній не наведено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що під час досудового розслідування та судового розгляду провадження допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, або що призначене покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень статей 412- 414 КПК.

Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року щодо ОСОБА_5.

Ухвала оскарженню не підлягає.