Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М. А., Вільгушинського М. Й., СлинькаС. С.,

розглянувши у судовому засіданні 18 травня 2016 року у м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Амур - Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 в порядку ст. 89 КК такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7 18 438, 37 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_6 10 березня 2015 року приблизно о 03.30 год., діючи умисно, з корисливих мотивів, згідно попередньо розробленого плану, застосували насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_7, та відкрито викрали майно останнього загальною вартістю 18 503, 92 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на суворість призначеного ОСОБА_5 покарання. Зазначає, що судом не належним чином враховано пом'якшуючі його вину обставини та дані про його особу, зокрема, сприяння розкриттю злочину, намір працевлаштуватися та відшкодувати заподіяну шкоду, позитивну характеристику за місцем проживання. Просить змінити судові рішення звільнити ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного злочину та правильність кваліфікації його дій у касаційному порядку не оскаржуються.

Як убачається з копій судових рішень, при призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини кримінального провадження та дані про його особу, у тому числі ті, на які посилається у скарзі захисник. Зокрема, суд взяв до уваги, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий умисний злочин, у судовому засіданні вину фактично не визнав, не розкаявся, шкоду не відшкодував, не судимий в порядку ст. 89 КК. Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, судом не встановлено.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження обране судом покарання у виді мінімального строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підстав для застосування статті 75 КК не вбачається.

Доводи, наведені захисником в апеляційній скарзі, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено та спростовано.

Зі змісту скарги убачається, що у ній не зазначено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що призначене засудженому покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень ст. 414 КПК.

Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Амур - Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року щодо ОСОБА_5.

Ухвала оскарженню не підлягає.