Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого судді

Синявського О.Г.,

суддів

Косарєва В.I.,  Таран Т.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок  Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 жовтня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянку України,

раніше  не судиму,

засуджено

-  за ч.3 ст.212  КК України (2341-14)   із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 3 роки  позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати  посади, пов'язані з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік;

-  за ч.2 ст.366 КК України (2341-14) на 2 роки  позбавлення волі  з позбавленням права обіймати  посади, пов'язані з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік, а за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на  3 роки  без конфіскації майна з позбавленням права обіймати  посади, пов'язані з адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона  в період часу з квітня по червень 2003 року працюючи директором ООО "IНФОРМАЦIЯ_2" та з січня по квітень 2004 року, директором ПП "IНФОРМАЦIЯ_3" в м.Сєвєродонецьку Луганської області, будучи  службовою особою, повторно, умисно ухилилася  від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів  на загальну суму 399.980 грн., тобто в особливо великих розмірах та за складання  завідомо неправдивих документів в період з січня по квітень 2004р. і внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за обставин викладених у вироку.

У касаційному поданні, як видно з його  змісту, прокурор порушує питання про перегляд вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з  неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів і особі засудженої. Вважає, що на підставі ст.75 КК України (2341-14) можливе звільнення від відбування  лише основного покарання. Призначене ОСОБА_1 покарання є надмірно м'яким внаслідок звільнення засудженої на підставі ст.75 КК України (2341-14) від додаткового покарання. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає  з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчинених засудженою  злочинів.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за які її засуджено, грунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, які детально викладені у вироку і у поданні не заперечуються.

Покарання засудженій ОСОБА_1  призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) . При цьому суд врахував пом'якшуючі покарання обставини і зокрема, що шкода повністю відшкодована, на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності  ОСОБА_1  не притягувалася, щиро розкаялась, та визнав їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, а тому на підставі ст.69 КК України (2341-14) призначив покарання нижче від найнижчої межі і відповідно до ст.75 КК України (2341-14) звільнив засуджену від відбування покарання з випробуванням.

Доводи у поданні щодо неправильного звільнення засудженої від додаткового покарання не переконливі, оскільки  відповідно  до ст.ст.75,77 КК України (2341-14)   суд може призначити додаткові покарання, але не зобов'язаний.

Тому, судом не порушено вимог закону при призначенні покарання  і відповідно  до ст.77 КК України (2341-14) суд має право звільнити ОСОБА_1 як від основного покарання, так і від додаткового.

Підстав до перегляду  судового рішення, з мотивів викладених у поданні, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів ухвалила:

У задоволенні касаційного подання  заступника Генерального прокурора України про перегляд вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1-  відмовити.