Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Зубара В.В.,

суддів Пойди М.Ф., Романець Л.А.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю:

прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015160500001300 відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2015 року.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2015 року вирок Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишений без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 15 липня 2013 року близько 07 год. спільно з ОСОБА_2, який засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" СПД "ОСОБА_7", що розташований за адресою: АДРЕСА_2, грубо порушували громадський порядок. При цьому, виражаючи явну неповагу до суспільства та оточуючих, висловлюючись нецензурною лайкою, умисно перевернули бетонні урни з вазонами, які знаходились на тротуарі, одна з яких під час хуліганських дій була ними розбита, поводячи себе зухвало, на зауваження оточуючих не реагували.

В ході зазначених неправомірних дій, ОСОБА_2 було нанесено удар пляшкою охороню магазину ОСОБА_3, в результаті якого останньому були спричинені легкі тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові рішення, пом'якшити призначене йому покарання. В обґрунтування посилається на те, що призначене йому покарання у виді 3 років позбавлення волі та встановлений йому іспитовий строк 2 роки не відповідають тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. При цьому зазначає, що ОСОБА_2 за вчинення двох кримінальних правопорушень засуджений до покарання у виді 2 років позбавлення волі і звільнений на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 1 рік.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КК, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, та призначив йому покарання з подальшим звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК.

Не погоджуючись з вказаним вироком, захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначав, що суд першої інстанції невірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК, оскільки обвинувачений скоїв адміністративне правопорушення. Також вказував на суворість призначеного ОСОБА_1 покарання.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Апеляційний суд, переглянувши матеріали кримінального провадження, залишив апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

При цьому, апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, в ухвалі послався на те, що висновки суду про винність ОСОБА_1 у скоєні ним вказаного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в суді в порядку ст. 349 КПК доказами, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК.

Разом з тим, при перегляді апеляційної скарги захисника поза увагою апеляційного суду залишилось те, що захисник в апеляційній скарзі, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, не погоджувався з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК. Вказував, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд, постановляючи ухвалу, вказані доводи захисника залишив поза увагою та належним чином не перевірив їх. При цьому належних доводів щодо правильності викладеного формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_1, яке визнав доведеним суд першої інстанції, з огляду на диспозицію ч. 2 ст. 296 КК, апеляційним судом в ухвалі не наведено.

Виходячи з зазначеного, висновок суду апеляційної інстанції щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК є передчасним.

ухвала апеляційного суду, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції, відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК, вважає за можливе вийти за межі касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, оскільки цим становище засудженого не погіршується.

Доводи касаційної скарги засудженого щодо невідповідності призначеного йому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості мають бути предметом перегляду суду апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження у разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК.

Поряд з наведеним, як вбачається з ухвали апеляційного суду, апеляційним судом переглядався вирок Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2015 року відносно ОСОБА_1, який в матеріалах провадження взагалі відсутній, хоча ОСОБА_1 засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно усунути вказані недоліки і постановити законне та мотивоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2015 року відносно ОСОБА_1 в порядку ч. 2 ст. 433 КПК - скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.