Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Зубара В.В.,

суддів Пойди М.Ф., Романець Л.А.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю:

прокурора Ткачук Г.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42013110080000078 відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. ПідністрянськеЯмпільського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК, та призначено покарання:

- за ч. 4 ст. 358 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 365 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі спеціальними владними повноваженнями в правоохоронних органах, строком на 3 роки та позбавленням, відповідно до ст. 54 КК, спеціального звання "старший лейтенант міліції";

- за ч. 2 ст. 127 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі спеціальними владними повноваженнями в правоохоронних органах, строком на 3 роки та позбавленням, відповідно до ст. 54 КК, спеціального звання "старший лейтенант міліції".

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року зазначений вирок суду залишений без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що, працюючи на посаді начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського районного управління ГУМВС України в м. Києві відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві від 10.11.2009 року № 1058 о/с, маючи спеціальне звання "старший лейтенант міліції", та будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, наділеною правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги та приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, діючи за попередньою змовою групою, вчинив перевищення влади, що супроводжувалося насильством, та катування, а також вчинив використання завідомо підробленого документа за наступних обставин.

20 вересня 2011 року ОСОБА_3 був доставлений до 2-го територіального відділу міліції Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де він був затриманий в порядку ст. 263 КУпАП та відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП.

21 вересня 2011 року, близько 05 год. ОСОБА_3 доставлено до чергової частини Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: місто Київ, просп. Перемоги, 109, та поміщено до кімнати затриманих вказаного райуправління.

Цього ж дня, близько 09 год. 50 хв., за усною вказівкою начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського районного управління ОСОБА_1, ОСОБА_3 був переведений до службового кабінету № 209, розташованого у цьому ж приміщені за адресою: місто Київ, просп. Перемоги, 109.

Під час перебування в службовому кабінеті № 209, 21 вересня 2011 року, у період часу приблизно з 10 год. до 17 год. 55 хв., ОСОБА_1 та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, діючи з прямим умислом за попередньою змовою групою осіб, перевищуючи надану їм владу, з метою отримання відомостей про вчинене вбивство, всупереч вимог ст.ст. 3, 28 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 12 Закону України "Про міліцію", застосували до затриманого ОСОБА_3 фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні йому чисельних ударів руками та ногами у різні частини тіла. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, вказані співробітники міліції також підвішували ОСОБА_3 на палицю з заведеними за спину руками, що заподіяло останньому сильного фізичного болю та у цьому положенні продовжували наносити йому чисельні удари руками та ногами у різні частини тіла.

Не досягнувши своєї мети щодо отримання відомостей про вчинене вбивство, ОСОБА_1 та особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження,поклали ОСОБА_3 на письмовий стіл, розташований у цьому ж кабінеті, та неодноразово прикладали розігріту праску на оголену спину останнього.

Після цього 21 вересня 2011 року, близько 17 год. 55 хв., ОСОБА_3 повернуто до кімнати затриманих Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Наступного дня, 22 вересня 2011 року, близько 12 год., за усною вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_3 переведений до службового кабінету № 209, розташованого у цьому ж приміщені за адресою: місто Київ, просп. Перемоги, 109.

У вказаному кабінеті 22 вересня 2011 року, у період часу приблизно з 12 год. по 14 год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перевищуючи надану їм владу, з метою отримання відомостей про вчинене вбивство, всупереч вимог ст.ст. 3, 28 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 12 Закону України "Про міліцію", продовжили застосувати до затриманого ОСОБА_3 фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні йому чисельних ударів руками та ногами у різні частини тіла, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

Крім того, 05 січня 2014 року, близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Шкода Октавіа", д.н.з. НОМЕР_1, був зупинений інспекторами ДПС СЗ ДПС ОП при МВС України на проїзній частині біля буд. № 168 по вул. Шевченка у с. Софіївська Борщагівка Київської області.

При перевірці документів ОСОБА_1, достовірно знаючи, що його оголошено у розшук, з метою уникнення затримання, діючи з прямим умислом, для підтвердження свого права керування автомобілем пред'явив інспекторам ДПС СЗ ДПС ОП при МВС України підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яке містило вклеєну фотокартку ОСОБА_1

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом першої інстанції при постановленні вироку закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК. Зазначає, що суд першої інстанції, застосовуючи положення ст. 75 КК, не мотивував належним чином свого висновку, а також неповно врахував фактичні обставини кримінального провадження, характер та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими, поведінку ОСОБА_1 після вчинення кримінальних правопорушень, який тривалий час перебував у розшуку, та те, що він у вчиненому не розкаявся, вину визнав частково.

Також зазначає, що апеляційним судом в ухвалі не наведено переконливих мотивів на спростування наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів щодо безпідставного застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК.

У запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга прокурора подана поза межами строку на касаційне оскарження, а також вказує на безпідставність доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, та просить залишити судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК, та призначив йому покарання із застосуванням положень ст. 70 КК з подальшим звільненням ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК, врахував: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх скоєння, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, раніше не судимий, обставину, що пом'якшує покарання, - відшкодування завданих потерпілому збитків, та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в залежності від винного.

Відповідно до вимог ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з наведених положень закону, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, а саме, що він на час ухвалення вироку звільнений з органів МВС України, не судимий, має постійне місце проживання, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, вагітну дружину, батька похилого віку, який є інвалідом 2 групи, вік обвинуваченого, повне відшкодування шкоди потерпілому, а також думку потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого, місцевий суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і прийняв рішення про звільнення його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, в якій порушувалось питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом свого вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі внаслідок м'якості, перевірив доводи зазначеної апеляційної скарги, які є, у тому числі, аналогічні доводам касаційної скарги щодо незаконності, на думку прокурора, вироку суду, визнав їх безпідставними та погодився з висновком суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного покарання та можливості застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК.

Висновки апеляційного суду, на думку колегії суддів, є законними, обґрунтованими та належним чином мотивовані.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

На думку колегії суддів суду касаційної інстанції, призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, також є обґрунтованим і застосування судом першої інстанції відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК. Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання та при застосуванні положень ст. 75 КК врахував всі обставини, про які зазначав у касаційній скарзі прокурор, крім того вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, з наведенням переконливих мотивів, погодився з висновками суду першої інстанції.

Підстав для скасування вироку суду першої інстанції через неправильне застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, колегія суддів не знаходить.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги прокурора щодо незаконності вироку суду першої інстанції є безпідставними.

Конкретних доводів, з огляду на положення ст. 438 КПК, щодо незаконності ухвали апеляційного суду через ненаведення апеляційним судом переконливих мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора, касаційна скарга прокурора не містить.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.