5-1543км07 Про скоєння хуліганства групою осіб - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 3 " квітня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 серпня 2005 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, не працюючий,

судимий 15 квітня 2003 року за ст.ст.185 ч.2, 15-185 ч.2 КК України (2341-14)

на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.74 КК України (2341-14)

умовно з іспитовим строком на 1 рік -

засуджений:

- за ст.121 ч.2 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі;

- за ст.296 ч.2 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

- за ст.186 ч.2 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 7 років позбавлення волі.

На підстав ст.71 КК України (2341-14) до призначеного покарання приєднано частково не відбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 8 років позбавлення волі.

IНФОРМАЦIЯ_2,

громадянин України, працюючий вантажником, не судимий -

засуджений:

- за ст.296 ч.2 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

- за ст.121 ч.2 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2006 року виключено з вироку вказівку про визнання такими, що обтяжують покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_1, обставини вчинення ними злочину групою осіб за попередньою змовою, а також вчинення ОСОБА_4 злочину повторно. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнані винними в тому, що вони 23 вересня 2003 року близько 20-21 години поблизу станції метро "Московський проспект" у м.Харкові, групою осіб скоїли хуліганство відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_6, напали на них та побили, заподіявши потерпілим легкі тілесні ушкодження. Потерпілому ОСОБА_6 групою осіб у складі ОСОБА_4 і ОСОБА_1 також були умисно заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Крім того, ОСОБА_7 3 травня 2004 року близько 16 год.30 хв. у підвальному приміщенні по АДРЕСА_1 із погрозами фізичного насильства, повторно відкрито заволодів майном неповнолітнього ОСОБА_8 на суму 502 грн. 28 коп..

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі зі змінами та доповненнями посилається на однобічність і неповноту слідства, упередженість суду, невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, стверджує, що його дії за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) не можна вважати умисними, оскільки він захищався від потерпілого, який також тяжко його ображав. ОСОБА_1 стверджує, що суд не врахував його щирого каяття у вчиненні хуліганства та інших даних про його особу, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.377 КПК України (1001-05) , і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;

- захисник ОСОБА_2 заперечує причинний зв'язок між діяннями ОСОБА_1 та виникненням у потерпілого ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, посилається на невідповідність призначеного покарання особі засудженого, а також на однобічність і неповноту слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, і просить виправдати ОСОБА_1 за ст.121 ч.2 КК України (2341-14) та застосувати ст.75 КК України (2341-14) ;

- захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 стверджує, що тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 заподіяні лише ОСОБА_4, що конфлікт із потерпілими ОСОБА_5 і ОСОБА_6 виник на грунті неприязних стосунків, а не з хуліганських мотивів, що потерпілому ОСОБА_8 засуджений не погрожував, що суд безпідставно зазначив стан алкогольного сп'яніння та не врахував ряд обставин, що пом'якшують покарання. Захисник просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.2 ст.186 на ч.2 ст.190 КК України (2341-14) , з ч.2 ст.121 на ч.1 ст.121 КК України (2341-14) , виправдати засудженого за ч.2 ст.296 КК України (2341-14) та призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в хуліганстві та заподіянні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень грунтується на ретельному аналізі сукупності зібраних у справі доказів, яким дано належну оцінку. Дії обох засуджених вірно кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України (2341-14) .

Потерпілий ОСОБА_6 послідовно, в тому числі в ході очних ставок із засудженими, стверджував, що вони били його лише по верхній частині тіла, що підтверджується судово-медичними дослідженнями, причому одночасно, знаходячись по різні боки - ліворуч і праворуч - від ОСОБА_6, який стояв на колінах та ліктях і закривав руками голову від ударів. Таким чином, підстав для перекваліфікації діянь ОСОБА_4 з ч.2 на ч.1 ст.121 КК України (2341-14) та для виправдання ОСОБА_1 за цим епізодом немає.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у доповненнях до касаційної скарги про те, що він захищався від потерпілого ОСОБА_6, який тяжко ображав його честь, гідність і ділову репутацію, що викликало у засудженого стан сильного душевного хвилювання, не мають підтвердження в матеріалах кримінальної справи. Тому діяння ОСОБА_1 не підлягають перекваліфікації з ч.2 ст.121 КК України (2341-14) на ст.123 чи ст.124 КК України (2341-14) .

Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) , то колегія суддів вважає її правильною, оскільки ОСОБА_7 зміг відкрито заволодіти майном неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 саме тому, що останній боявся фізичної розправи з боку засудженого, а не тому, що ОСОБА_7 обманув його чи ввів у оману.

Про перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння засвідчили працівники охорони, які їх затримали на місці скоєння хуліганства та побиття потерпілого ОСОБА_6.

Підстав для скасування ухвали апеляційного суду з мотивів невідповідності її змісту вимогам ст.377 КПК України (1001-05) немає.

Колегія суддів також не вбачає можливості для пом'якшення призначеного ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України (2341-14) та для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, підстав для внесення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у касаційний розгляд з метою перегляду судових рішень щодо них з мотивів, наведених у касаційних скаргах, немає.

Керуючись ст.ст.304, 395 КПК України (1001-05) , -

у х в а л и л а :

відмовити в задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4.