Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого-судді

Міщенка С.М.

суддів

Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2006 року.

Вироком Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2005 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі статей 75 і 76 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 700 грн. 48 коп., моральної - 2000 грн. та на користь Красногвардійської ЦРЛ 392 грн. 48 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за умисне заподіяння 4 липня 2005 року потерпілому ОСОБА_2 умисного середньої тяжкості тілеснлого ушкодження за обставин, викладених у вироку.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на те, що він перебував у стані необхідної оборони, а тому вважає, що кримінальний закон до нього застосовано неправильно. Крім того ОСОБА_1 зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки винесена з порушенням вимог ст. ст. 22, 369 та 377 КПК України (1001-05) .

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, обгрунтовані доказами, які є в матеріалах справи, були досліджені у судовому засіданні та отримали об'єктивну оцінку як з боку місцевого суду, так і апеляційного суду.

Доводи засудженого про те, що він перебував у стані необхідної оборони колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з аналізу яких вбачається, що ОСОБА_1 у стані необхідної оборони не перебував, тілесні ушкодження потерпілому заподіяв умисно.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) , до компетенції касаційного суду н відноситься перевірка обставин, визначених у ст. 369 КПК України (1001-05) щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які фактично оскаржуються засудженим у своїй касаційній скарзі.

Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про незаконність ухвали апеляційного суду, то вони є безпідставними, оскільки апеляційним судом в присутності самого засудженого та його захисника ретельно перевірені доводи апеляцій, на спростування яких в ухвалі наведені мотиви, що грунтуються на матеріалах справи.

Тому доводи касаційної скарги засудженого про те, що апеляційним судом істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, колегія суддів вважає такими, що суперечать матеріалам справи та вимогам процесуального закону.

Оскільки місцевим та апеляційним судом істотних порушень  кримінально-процесуального закону не допущено, кримінальний закон застосовано правильно, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

УХВАЛИЛА :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.