Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Суржка А.В., Лагнюка М.М.,

при секретарі Холявчук А.А.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора Гуляйпільського району Запорізької області на вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 7 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9 вересня 2015 року,

Вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 7 липня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який на народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ст. 336 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_1, маючи військовий квиток серії НОМЕР_1, виданий 24.11.1992 року Гуляйпільським районним військовим комісаріатом Запорізької області, будучи військовозобов'язаним, перебуваючи на обліку в Гуляйпільському районному військовому комісаріаті Запорізької області, вчинив злочин у сфері забезпечення призову та мобілізації.

Згідно ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року, військовозобовязані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

07.04.2015 року о 12.00 годині ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 року "Про часткову мобілізацію" (15/2015) для проведення призову за мобілізацією, проходження медичного огляду з'явився за викликом до Гуляйпільського районного військового комісаріату Запорізької області та в подальшому пройшов обстеження і медичний огляд за результатами якого його було визнано придатним за станом здоров'я для проходження військової служби.

Цього ж дня ОСОБА_1 прибув до Гуляйпільського районного військового комісаріату Запорізької області за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Леніна, 81, де співробітниками вказаного військового комісаріату було роз'яснено про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу та о 12.00 годині ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" (15/2015) у приміщенні Гуляйпільського РВК було вручено повістку про необхідність прибуття 24.04.2015 року о 08.00 годині в Гуляйпільський районний військовий комісаріат Запорізької області, що знаходиться за вищевказаною адресою, з речами та документами для відправлення у команду В007 Збройних Сил України, про що ОСОБА_1 власноручно розписався у розписці до вказаної повістки.

Проте, військовозобов'язаний ОСОБА_1, всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" (15/2015) , з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не з'явився без поважних причин до призовного пункту, а саме до Гуляйпільського районного військового комісаріату Запорізької області, що розташований по вул. Леніна, 81 у м. Гуляйполе Запорізької області, о 08.00 годині 24.04.2015 року, для подальшого проходження служби в Збройних Силах України, тим самим ухилився від призову на військову службу за мобілізацією.

Крім цього, 21.05.2015 року, о 15.00 годині, ОСОБА_1, на виконання Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" (15/2015) у приміщенні Гуляйпільського РВК Запорізької області, що розташований по вул. Леніна, 81, м. Гуляйполе Запорізької області, було повторно вручено повістку про необхідність прибуття 26.05.2015 року о 07.00 годині в Гуляйпільський районний військовий комісаріат Запорізької області, що знаходиться за вищевказаною адресою, з речами та документами для відправлення у команду В3033 Збройних Сил України, про що ОСОБА_1 власноручно розписався у розписці до вказаної повістки.

Проте, військовозобов'язаний ОСОБА_1, всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" (15/2015) , з метою ухилитися від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не з'явився без поважних причин до призовного пункту, а саме до Гуляйпільського районного військового комісаріату Запорізької області, що розташований по вул. Леніна, 81, м. Гуляйполе Запорізької області, о 07.00 годині 26.05.2015 року, для подальшого проходження служби в Збройних Силах України, тим самим ухилився від призову на військову службу за мобілізацією.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 9 вересня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на те, що суд не маючи на те достатніх підстав застосував ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням внаслідок чого призначене йому покарання є м'яким. При цьому під час апеляційного розгляду вказані порушення усунуті не були, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочині та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів встановлених законом щодо призначення покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дав належну оцінку тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, даним про особу винного, наявним обставинам, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, і за відсутності обставин, що його обтяжують, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

З вказаними висновками погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.

Таким чином призначене ОСОБА_1 покарання відповідає положенням ст. 65 КК України, а застосування судом положень ст. 75 КК України є обґрунтованим.

Ухвалою апеляційного суду було належним чином перевірено доводи апеляції прокурора, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, і вони не знайшли свого підтвердження. ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК України.

Зважаючи на вищенаведене, судові рішення є законними і обґрунтованими, а тому колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 433- 438 КПК України, колегія суддів

Вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 7 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.