Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Синявського О.Г.,

суддів за участю Косарєва В.І. та Гриціва М.І.,

прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1.,

встановила:

вироком Краматорського міського суду Донецької області від 4 квітня 2005 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч.2 ст. 286 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_3 4000 (чотири тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди та відмовлено в стягненні 2000 (двох тисяч) гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 25 листопада 2003 року о 17-й годині, керуючи автомобілем АЗЛК-2140, під час руху по вул. Орджонікідзе у м. Краматорську Донецької області порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України - не витримав безпечний інтервал, і скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4. та ОСОБА_3, які стояли на лінії дорожньої розмітки.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці події.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2005 року призначене ОСОБА_1. основне покарання зменшено до 5 (п'яти) років, додаткове до 2 (двох) років та на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор, не оспорюючи висновки суду щодо доведеності винності засудженого та правильності кваліфікації його дій, порушується питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що при розгляді справи не були правильно встановлені прізвище засудженого та дані про його попередню протиправну поведінку, а також тим, що апеляційний суд зменшив розмір покарання без урахування характеру злочину, ступеня його тяжкості та даних про особу винного.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Кравченко Є.С., яка просила постановлені в справі судові рішення скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Встановлені судом фактичні обставини справи та їх кримінально-правова оцінка, доведеність винності засудженого у скоєнні інкримінованого йому злочину ґрунтується на зібраних та перевірених в судовому засіданні доказах, й ніким з учасників судового розгляду справи не оспорюються, в тому числі й прокурором, який подав касаційне подання.

Разом з тим, при мотивації необхідності пом'якшення покарання апеляційний суд, попри посилання на тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного та інші обставини, що випливають на покарання, фактично не врахував характер скоєного ним діяння, його наслідки та інші відомості про особу засудженого. Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_1. вчинив наїзд на пішоходів, які стояли на лінії горизонтальної розмітки, в'їзд на яку забороняється Правилами дорожнього руху; внаслідок наїзду постраждало двоє людей, яким були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, одна з яких померла відразу на місці події.

З розписки потерпілого видно, що завдана йому шкода засудженим повністю не відшкодована (а.с.224,202).

Також у матеріалах справи немає документів, які б свідчили про батьківство ОСОБА_1. щодо конкретної неповнолітньої дитини або утримування ним такої дитини.

Перевіряючи відомості про особу засудженого, апеляційний суд не зауважив у них розбіжностей щодо дати та місця народження засудженого. В судовому засіданні ОСОБА_1. вказав, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. АДРЕСА_1 Донецької області, тоді як у посвідченні водія записано - що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Хмельницькій області і станом на час видачі цього документа (ІНФОРМАЦІЯ_4 року) проживав у м. Києві (а.с.89).

За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначені в ухвалі апеляційного суду висновки про можливість виправлення засудженого при звільненні від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) , не відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу і тому в цій частині не можуть залишатись в силі.

Частково погоджуючись з доводами касаційного подання, колегія суддів вважає, що скасуванню підлягають не всі судові рішення, а тільки ухвала апеляційного суду, оскільки на стадії апеляційного провадження апеляційний суд може перевірити обґрунтованість покарання, визначеного судом першої інстанції, а також з'ясувати всі відомості про особу засудженого.

У контексті наведеного слід також перевірити подані прокурором дані про нібито попередню злочинну діяльність засудженого на території Російської Федерації й, що ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та розшукуваний компетентними органами Російської Федерації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 року є одна і та ж особа.

Якщо за наслідками перегляду справи апеляційний суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1. в інкримінованому йому злочині й погодиться з кваліфікацією його дій, то призначене йому покарання слід визнати надмірно м'яким.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1003-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суду.