Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів Зубара В.В., Кульбаби В.М.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2016 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має,

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначено покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк

4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2016 року, вирок Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за таких обставин.

Як визнав встановленим суд, 11 червня 2015 року о 12 год 00 хв, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем Volkswagen Transporter, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, по пр. Броварському в м. Києві навпроти КП-502, зі сторони м. Бровари в напрямку станції метро Лісова, в порушення вимог п.1.3, п.п."б" п.2.3, п.13.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , допустив зіткнення з автомобілем

Fiat Linea, державний реєстраційний знак НОМЕР_2, внаслідок чого спричинив потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування наведеного прокурор вказує на неврахування судом апеляційної інстанції конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наслідків, які настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також на безпідставне застосування відносно ОСОБА_1 вимог ст. 75 КК України.

Крім того, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином та не спростував доводи апеляційної скарги прокурора.

Перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження, відповідність касаційної скарги вимогам закону та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, а також інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно вимог ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Враховуючи те, що доведеність вини та кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Як вбачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції згідно із вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.

На вказаний вирок суду першої інстанції захисником засудженого, представником потерпілої, а також прокурором було подано апеляційні скарги.

Апеляційний суд, в межах повноважень, та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України розглянув у повному обсязі доводи поданих апеляційних скарг та дійшов висновку про обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Посилання прокурора в касаційній скарзі на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними, оскільки прокурором не наведено обґрунтування допущеного, на його думку, такого порушення апеляційним судом.

Доводи прокурора про те, що судом апеляційної інстанції при перевірці вироку суду першої інстанції не враховано конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема і наслідків, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди, неповне відшкодування завданої шкоди є безпідставними, оскільки зазначені обставини апеляційним судом були враховані належним чином.

Крім того, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

За наведених обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам, передбаченим статтею 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Висновок суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, у відповідності з вимогами ст. 75 КК України, є обґрунтованими.

Посилання у касаційній скарзі прокурора на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, через порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, є безпідставними та необґрунтованими.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Підстав для скасування судового рішення з мотивів викладених у касаційній скарзі прокурора колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, з урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі і з наданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у зв'язку із чим у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч.2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2016 року щодо ОСОБА_1.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.