5-899км07 Про вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб, перевищення посадових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 березня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо них.

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

не судимого,

- за ч. 4 ст. 189 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 44 КК України (2341-14) 1960 року на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 166 КК України (2341-14) 1960 року із застосуванням ст. 44 КК України (2341-14) 1960 року на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки;

ОСОБА_2 IНФОРМАЦIЯ_2

не судимого,

- за ч. 4 ст. 189 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ст. 19, ч. 3 ст. 166 КК України (2341-14) 1960 року на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання -сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілих: ОСОБА_3-2263 гривні; ОСОБА_4-1142 гривні та ОСОБА_5-1800 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

В порядку ст. 365 КК України (2341-14) з мотивувальної частини вироку виключено посилання на вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинів з ОСОБА_6 та постановлено вважати ці дії вчиненими з невстановленою особою. Крім того, з вироку виключено посилання на вчинення засудженими злочинів повторно, групою осіб за попередньою змовою між собою, заподіяння тяжких наслідків щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від винного, як обставини, що обтяжують покарання.

Засуджених визнано винними у вчиненні таких злочинів.

ОСОБА_2, працюючи охоронником ринку "Південний" у м. Львові, ОСОБА_1, який працював начальником служби охорони цього ринку, та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, восени 1996 року, за попередньою змовою між собою, об'єднались в стійке злочинне об'єднання - організовану групу для систематичного вчинення протягом тривалого часу на території вказаного ринку вимагань коштів у підприємців та вчинили вимагання передачі грошових коштів у працюючих на ринку підприємців на загальну суму 93 208 гривень.

Крім того, з вересня 1998 року по червень 2001 року ОСОБА_2 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, з погрозою застосування фізичного насильства, вчинили вимагання передачі грошових коштів у IНФОРМАЦIЯ_3 ОСОБА_7 на загальну суму 11000 доларів США.

Крім того, в червні-липні 1999 року ОСОБА_2 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, з погрозою застосування фізичного насильства, вчинили вимагання передачі грошових коштів у IНФОРМАЦIЯ_4 ОСОБА_9 на загальну суму 120 000 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 зазначає, що він не причетний до вчинення інкримінованих йому злочинів, посилається на допущені в справі істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне розв'язання цивільного позову. Крім того, вказує на те, що у справі не досліджені всі обставини, які мають значення для прийняття правильного рішення, а висновок суду грунтується на суперечливих показання потерпілих, які його обмовляють. Просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу - закрити.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі вказує на те, що злочинів, за які він засуджений, не вчиняв, посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування судом кримінального закону. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу - закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_10, який просив задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_2, скасувати судові рішення щодо нього, а справу - закрити; міркування прокурора, який просив частково задовольнити касаційні скарги засуджених, перекваліфікувати їх дії з ч.4 ст. 189 КК України (2341-14) на ч.3 ст. 189 КК України (2341-14) та пом'якшити призначене їм покарання; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб, повторно вимагання, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, а також у його пособництві в перевищенні ОСОБА_1 посадових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Не викликає сумніву у колегії суддів і доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб вимагання, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, а також перевищення ним посадових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки,

Зазначені висновки суду грунтуються на показаннях потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,ОСОБА_15, ОСОБА_16, даних протоколу відтворення обстановки і обставин події з потерпілим ОСОБА_7

Дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 166 КК України (2341-14) 1960 року, а ОСОБА_2 - за ст. 19, ч.3 ст. 166 К України кваліфіковані правильно.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, а тому колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, непричетність засуджених до вчинення інкримінованих їм злочинів, однобічність і неповноту досудового та судового слідства є безпідставними.

Цивільні позови розв'язані судом відповідно до норм цивільного та кримінально-процесуального законодавства.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд помилково кваліфікував дії засуджених за ч.4 ст. 189 КК України (2341-14) , як вимагання, вчинене організованою групою.

Так, у вироку взагалі не наведено ознак стійкості групи, в яку, на думку місцевого суду, зорганізувалися ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлена особа.

Як видно з вироку, судом не було встановлено наявності розробленого (хоча б у загальних рисах) і схваленого учасниками групи плану злочинної діяльності, розподілу ролей, вербування нових членів, загальних правил поведінки, прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб.

За таких обставин дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цій частині підлягають перекваліфікації з ч. 4 ст. 189 КК України (2341-14) на ч.3 ст. 189 КК України (2341-14) .

У зв'язку із застосуванням кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити призначене ОСОБА_1та ОСОБА_2 покарання за вчинене ними вимагання.

Призначаючи ОСОБА_2 за ст. 19, ч.3 ст. 166 КК України (2341-14) 1960 року додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки, суд не врахував, що на момент вчинення злочину ОСОБА_2 такого права не мав, а тому відповідно до вимог ст. 31 КК України (2341-14) 1960 року це покарання не могло бути призначене засудженому.

Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за поданими на вирок місцевого суду апеляціями, на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув, у зв'язку з чим судові рішення щодо засуджених підлягають зміні.

Крім того, з урахуванням обставин вчинення ОСОБА_2 пособництва у скоєнні ОСОБА_1 посадового злочину та визнаних судом обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_2, колегія суддів вважає за можливе застосувати до цього засудженого ст. 44 КК України (2341-14) 1960 року і призначити йому за ст. 19, ч.3 ст. 166 КК України (2341-14) 1960 року покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.4 ст. 189 КК України (2341-14) на ч.3 ст. 189 КК України (2341-14) і призначити йому за цим законом покарання із застосуванням ст. 44 КК України (2341-14) 1960 року - три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна та на підставі ст. 42 КК України (2341-14) 1960 року вважати його засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 166 КК України (2341-14) 1960 року та ч. 3 ст. 189 КК України (2341-14) , на три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.4 ст. 189 КК України (2341-14) на ч.3 ст. 189 КК України (2341-14) і призначити йому за цим законом покарання - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 19, ч.3 ст. 166 КК України (2341-14) 1960 року із застосуванням ст. 44 КК України (2341-14) 1960 року - три роки шість місяців позбавлення волі та на підставі ст. 42 КК України (2341-14) 1960 року вважати його засудженим за сук упністю цих злочинів на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.