Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки та бійки - 26.04.2016 Прийняття

- 05.12.2001 року за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 185, ст. 44 КК України до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців, звільненого 07.11.2003 року умовно-достроково на невідбутий строк 11місяців 6 днів;

- 15.11.2005 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309, 70, 71 КК України до позбавлення волі на 6 років 6 місяців,

звільненого 05.07.2011 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2015 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього з підставпорушення кримінального процесуального закону. Вказує, що судом у вироку не викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, порушення кримінального процесуального закону. Вважає, що суд не дав належної оцінки зібраним доказам, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про вчинення засудженим умисного вбивства, оскільки смерть потерпілого настала безпосередньо не від дій ОСОБА_1, а внаслідок невчасного надання ОСОБА_4 медичної допомоги. Вважає, що суд повинен був перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України із призначенням йому відповідного покарання. Вважає, що наведені порушення залишилися поза увагою апеляційного суду.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 19 червня 2014 року приблизно о 23 год. 45 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_4, з яким засуджений тимчасового мешкав у будинку АДРЕСА_2, яка переросла в бійку і продовжилась на проїжджій частині вулиці Озерноїбіля воріт до вказаного подвір'я, умисно наніс ОСОБА_4 удари кулаками в лобну ділянку голови, ліве та праве передпліччя, а також два удари ножем уліву частину грудей та лівого плеча, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення грудей та живота з пошкодженням серця, легені, великого сальника і розвитком крововтрати, від яких потерпілий помер в лікарні під час операції ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого на підтримку касаційних скарг, думку прокурора про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 410- 411 КПК України доводи щодо неповноти та однобічності судового розгляду не перевіряються судом касаційної інстанції, оскільки є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який згідно зі ст. 409 КПК України має право на скасування вироку з зазначених підстав.

Відповідно до ст. 94 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів провадження касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані. Апеляційним судом ретельно перевірені доводи захисника про те, що судом були неправильно встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення і на їх спростування в ухвалі, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, наведені мотиви, які ґрунтуються на матеріалах провадження.

Доводи касаційнихскарг про незаконність вироку першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 аналогічні доводам, які були наведені в апеляційних скаргах засудженого та його захисника ОСОБА_3, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд проаналізував такі доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого ізахисника, зазначив в ухвалі достатні підстави на обгрунтування своїх висновків щодо обґрунтованості вироку.

Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення кримінального правопорушення, його наслідки.

Судом об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, та їх достатності для постановлення вироку.

Висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_4 обґрунтовані сукупністю доказів, яким суд надав належної оцінки, зокрема показаннями самого засудженого про обставини, за яких він наніс потерпілому удар в груди ножем, який потім заховав на городі, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними протоколів огляду місця події, огляду трупа ОСОБА_4 та вилучення одягу потерпілого, висновком судово-медичної експертизи про характер, локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_4, причину його смерті, а також іншими наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності.

Доводи захисника про те, що смерть потерпілого ОСОБА_4 настала не від дій ОСОБА_1, а внаслідок невчасного надання йому медичної допомоги, є необгрунтованими, і спростовуються, зокрема, вищезазначеним висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого смерть ОСОБА_4 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей та живота з пошкодженням серця, легені, великого сальника і розвитком крововтрати, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Таким чином, суд дав повну і всебічну оцінку доказам у кримінальному провадженні та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованогокримінального правопорушення за встановлених судом обставин. Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для правильного прийняття рішення у кримінальному провадженні.

Виходячи з обставин, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, його наслідки, дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України. Підстав вважати, що діям ОСОБА_1 надано неправильну юридичну оцінку, і їх слід перекваліфікувати на ч. 2 ст. 121 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, немає.

При перегляді кримінального провадженняв апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені наведені в апеляційних скаргах доводи та прийнято рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б тягнули скасування чи зміну судових рішеньщодо ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанції у кримінальному провадженні допущено не було.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.