5-1363км07 Про злісне ухилення від сплати аліментів - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2006 року, -

в с т а н о в и л а:

зазначеним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, раніше судимого цим же судом за ч.1 ст. 164 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) на іспитовий

строк 1 рік - засуджено за ч.2 ст.164 КК України (2341-14) на 1 рік 1 місяць обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) до призначеного покарання приєднано покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 1 року 2 місяців обмеження волі.

ОСОБА_1. засуджено за те, що він зобов'язаний за рішенням суду від 13 червня 2001 року сплачувати аліменти на утримання дочкиОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 13 червня 2001 року, але злісно ухилявся від покладених на нього обов'язків і станом на 18 січня 2006 року мав заборгованість у сумі 1858 грн.34 коп.

В апеляційного порядку вирок не переглядався.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить про скасування вироку і закриття кримінальної справи щодо нього, посилаючись на те, що висновок суду про злісне ухилення ним від сплати аліментів не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки він не сплачував аліменти з поважної причини, бо не міг знайти собі роботу..

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у злісному ухиленню від сплати аліментів за обставин, зазначених у вироку суду, грунтується на поясненнях свідків ОСОБА_2. і ОСОБА_3, а також засудженого, який визнав факт несплати аліментів, не зважаючи на те раніше він вже притягувався до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

Виходячи з наведеного, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_1. за ч.2 ст. 164 КК України (2341-14) і призначив йому покарання, яке відповідає тяжкості вчиненого ним злочину і даним про його особу.

Доводи засудженого в касаційній скарзі про те, що відсутність у нього постійної роботи була поважної причиною несплати аліментів, не можна визнати обгрунтованими, оскільки сам же він визнав, що мав непостійні заробітки, але і з цих доходів аліменти на утримання дитини не платив.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку по справі, не виявлено.

З наведеного вбачається, що передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб відсутні.