Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Романець Л.А., Пойди М.Ф.,

заучастю прокурора Пантєлєєвої А.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 квітня 2016 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Рівненського міського суду від 06 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майнаяке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року вирок міського суду змінено.

У строк відбування покарання зараховано перебування під вартою з 18 вересня 2012 року по 20 вересня 2012 року.

В решті вирок суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 14 вересня 2012 року незаконно придбав біля буд. АДРЕСА_2 три полімерних пакетика з порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину метамфетамін (первітин), обіг якої обмежено.

Засуджений незаконно зберігав психотропну речовину з метою збуту, а 14, 15 та 17 вересня 2012 року, перебуваючи на території Рівненської ЗОШ № 9, вчинив три епізоди збуту цієї речовини ОСОБА_2, масою відповідно 0,0079 г, 0,0086 г та 0,0066 г у перерахунку на суху речовину, за що отримував кожного разу грошові кошти в сумі 100 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Стверджує, що вирок суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст. 323 КПК України 1960 року. Зокрема, призначене покарання ОСОБА_1 не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Призначаючи покарання засудженому із застосуванням ст. 69 КК України, суд не навів мотивів такого рішення, не зазначив обставин та даних про особу засудженого, котрі істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. В матеріалах справи відсутні дані про сприяння ОСОБА_1 розслідуванню у розкритті злочину. Не взято до уваги, що засуджений тричі збув психотропну речовину на території загальноосвітньої школи. ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи скарги та вважав, що судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальна справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних відповідно до вимог КПК України 1960 (1001-05) року та у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи скарги прокурора про м'якість призначеного покарання, неправильність застосування ст. 69 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (основні засади призначення покарання) суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за злочин може мати місце відповідно до ст. 69 КК України лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

З матеріалів справи вбачається, що, призначаючи більш м'яке покарання засудженому за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд навів докладні мотиви прийнятого рішення, при цьому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та які в своїй сукупності дають можливість призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті Закону.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, повністю виконував вимоги слідчого при вчиненні процесуальних дій на досудовому слідстві, чим сприяв у розкритті злочину.

Наведені обставини судом обґрунтовано визнано як такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Крім того, судом враховано, що від вчиненого злочину значних негативних наслідків не наступило, оскільки збут психотропної речовини мав місце під контролем правоохоронного органу.

Урахувавши наведене та позитивні дані про особу засудженого, суд при призначенні покарання обґрунтовано застосував ст. 69 КК України.

Як убачається з ухвали апеляційного суду доводи про невмотивованість вироку суду та його невідповідність вимогам ст. 323 КПК України 1960 року були перевірені судом апеляційної інстанції, ухвала якого відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

За відсутності підстав для скасування судових рішень, у задоволенні касаційної скарги прокурора належить відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 06 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.