Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Пойди М.Ф., Романець Л.А.,

за участю прокурора Пантєлєєвої А.С.,

секретаря Гапона В.О.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100080007167, за касаційною скаргою прокурора який приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ічня Чернігівської обл., фактично проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 в якості відшкодування завданої моральної шкоди 25 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року змінено.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що застосовуючи ст. 75 КК України апеляційний суд належно не мотивував прийняте рішення, не врахував обставини вчиненого злочину, а саме: характеру та чисельності нанесених тілесних ушкоджень потерпілій, застосування засудженим спеціального предмета для нанесення тілесних ушкоджень, продовження хуліганських дій за обставин втечі потерпілої. Не враховано судом апеляційної інстанції позицію потерпілої, котра просила призначити ОСОБА_1 суворе покарання. На думку прокурора, наведені обставини дають підстави вважати, що виправлення засудженого можливе лише в ізоляції від суспільства. ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 вважає рішення апеляційного суду законним та вмотивованим, просить відмовити прокурору у задоволенні скарги, а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року щодо нього, залишити без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 18 серпня 2014 року вчинив з особливою зухвалістю грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, із застосуванням спеціального предмета для нанесення тілесних ушкоджень, щодо потерпілої ОСОБА_2, внаслідок чого заподіяв останній тілесні ушкодження.

ОСОБА_1 разом зі своїми друзями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі "Опель-Астра" прибув до нічного кіоску, розташованого неподалік будинку АДРЕСА_2, де вживав алкогольні напої. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 в 02.00 год. увімкнув голосно музику в нічний час. Мешканка цього будинку ОСОБА_2, зробила зауваження останньому та попросила припинити порушення тиші.

Після цього ОСОБА_1 вступив у бійку із невстановленою особою.

Продовжуючи порушення громадського порядку, ОСОБА_1, наздогнав ОСОБА_2 і безпричинно наніс їй декілька ударів рукою в голову. Утримуючи потерпілу, наступив їй на ногу, приставив до її голови невстановлений предмет, пристосований до нанесення тілесних ушкоджень та умисно здійснив два постріли в голову.

ОСОБА_2 намагалась утекти від нападника до будинку в якому проживала, ОСОБА_1, наздогнав потерпілу, і в під'їзді будинку, завдав удари кулаками в різні частини тіла. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій спричинено забійну рану тім'яно-скроневої ділянки голови, синці ока, набряк м'яких тканин плеча, бокової поверхні черевної порожнини - легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги прокурора, та вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених фактичних обставин справи, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання ОСОБА_1 ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості є обґрунтованими.

Згідно вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись загальними засадами призначення покарання суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців.

Перевіряючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з видом та розміром призначеного покарання.

Разом із тим, застосовуючи інститут звільнення особи від покарання суд апеляційної інстанції не дотримався вимог закону та не навів докладних мотивів такого рішення.

Обґрунтовуючи звільнення ОСОБА_1 від покарання апеляційний суд послався на дані про особу засудженого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, підтримує сталі соціальні зв'язки, оскільки має сім'ю, місце проживання та роботи, де характеризується з позитивної сторони, його стан здоров'я, а також конкретні обставини справи, за яких вчинено злочин.

Між тим, відповідно до вимог ст. 75 КК України висновок суду щодо виправлення засудженого без відбування покарання можливий при урахуванні не тільки даних про особу, а й тяжкості злочину та інших обставин справи.

Зокрема в ухвалі апеляційного суду відсутні докладні мотиви не врахування судом обставин вчинення злочину, який за класифікацією відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що засуджений вчинив зухвалий злочин у стані алкогольного сп'яніння, що в силу вимог ст. 67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання, обставин, які пом'якшують покарання засудженому не встановлено.

Окрім того, суд зазначив, що застосовуючи ст. 75 КК України враховує конкретні обставини справи, однак не мотивував, які саме обставини справи ним враховуються.

Між тим, за встановленими судом обставинами ОСОБА_1 тривалий час порушував громадський порядок, на що отримав правомірне зауваження потерпілої.

Без уваги апеляційного суду залишилися те, що ОСОБА_1 з хуліганських мотивів, наносив побої незнайомій жінці 1964 року народження, його насильницькі дії були тривалими, оскільки він здійснював переслідування потерпілої до самого місця проживання. Протиправну поведінку засудженого було припинено чоловіком ОСОБА_2, котрий вибіг із квартири.

Судом апеляційної інстанції не враховано характер та локалізацію отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, не взято до уваги її позицію, котра просила призначити засудженому суворе покарання.

На наведене обґрунтовано посилається прокурор, при цьому стверджує, що зазначаючи в рішенні про можливість виправлення особи без позбавлення волі, суд не проаналізував ставлення засудженого до вчиненого, який не визнав провину, не здійснив жодного заходу щодо відшкодування завданої шкоди потерпілій.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що пославшись на позитивні дані про особу засудженого, суд апеляційної інстанції допустив суперечності в ухвалі, оскільки у вступній частині рішення зазначив про те, що ОСОБА_1 розлучений, а мотивуючи застосування ст. 75 КК України вказав на те, що засуджений має сім'ю.

Отже, на думку колегії суддів касаційного суду, призначене ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, є недостатньо вмотивованим і занадто м'яким.

У цьому зв'язку, колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки, якими обґрунтував апеляційний суд своє рішення є суперечливими та невмотивованими, а ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

За змістом ст. 438 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування судових рішень.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам кримінального і кримінального процесуального закону.

У разі встановлення тих самих фактичних обставин кримінального провадження, призначене покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України вважати таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Керуючись ст. ст. 433- 439 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.