Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Колесниченка В.М., Слинька С.С.,

при секретарі Буланові О.П.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013110040012272 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Миколаєва,

зареєстрованої та проживаючої за адресою:

АДРЕСА_1,

за ст. 125 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року щодо неї,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

засудженої ОСОБА_1,

у касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить вирок щодо неї скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суддів. Вказує на однобічність і неповноту судового розгляду, невідповідність висновків судів обох інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеність її вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України. Вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення не містить обставин, що відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню. Крім того, звертає увагу на допущені судом порушення вимог ст. 358 КПК України щодо витребування та пред'явлення для ознайомлення документів кримінального провадження, на підставі яких було проведено експертизу № 1548/е від 20.09.2013 року. Вважає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 404 КПК України не дослідив повторно обставин, досліджених судом першої інстанції та безпідставно не задовольнив вимоги щодо закриття провадження щодо неї за відсутністю доказів її вини.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу розміром 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 1 700 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 58 000 гривень, в частині відшкодування моральної шкоди - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 15 000 гривень. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

Так, 26 липня 2013 року, приблизно в період часу з 04 години 30 хвилин до 05 години в місті Києві по проспекту Тичини, біля 5-го під'їзду будинку № 16/2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин виникла лайка, яка переросла в бійку. У ході бійки ОСОБА_1, керуючись мотивом особистої неприязні до ОСОБА_2, штовхнула руками останню, внаслідок чого та впала на асфальт. Після чого ОСОБА_1 умисно нанесла останній удари кулаками рук в область голови, тулуба та інші частини тіла, рвала руками волосся на голові потерпілої, здійснювала удари головою потерпілої об асфальт. Такими своїми діями ОСОБА_1 заподіяла ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено в частині вирішення цивільного позову, стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду зменшено до 10 000 гривень, а в частині задоволення позову щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 58 000 гривень вирок скасовано та у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Заслухавши доповідача, доводи засудженої про підтримання касаційної скарги, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

В порушення таких вимог процесуального закону суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду щодо ОСОБА_1, усіх доводів її апеляційної скарги належним чином не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не дав та підстав, з яких залишив їх без задоволення, у своїй ухвалі не навів.

Так, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона вказувала на недоведеність її вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просила скасувати вирок суду щодо неї, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтуваннях таких доводів зазначила, що в судовому засіданні суду першої інстанції 20 жовтня 2015 року її захисником було заявлено клопотання про надання їй можливості ознайомитись з відсутніми у матеріалах кримінального провадження документами, на підставі яких було зроблено висновок експерта № 1548/е від 20.09.2013 року, а саме: з медичною картою № 11796/439 стаціонарного хворого Київської міської клінічної лікарні за № 12, медичною картою амбулаторного хворого КНЛ "ЦПМСД" за № 2", протоколом спірально-компютерної томографії, протоколом магнітно-резонансної томографії від 31.07.2013 року, консультативним заключенням ЛОР - відділення міської клінічної лікарні за № 12 від 29.08.2013 року, 4 рентген знімками на ім'я потерпілої. Проте, документи витребувані не були, а у задоволенні клопотання було відмовлено як передчасного. 07 травня 2015 року ОСОБА_1 та її захисником потворно було заявлено клопотання щодо необхідності витребування вказаних документів для ознайомлення та отримання можливості підготувати клопотання про призначення судово-медичної експертизи, у зв'язку із наявними, на їх думку, розбіжностями в медичних документах. Проте, і у задоволенні повторного клопотання щодо витребування медичних документів стороні захисту було відмовлено.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказувала на те, що судом першої інстанції не було досліджено та з'ясовано обставину її перебування у стані алкогольного сп'яніння в момент вчинення злочину, після того, як прокурор в порядку ст. 338 КПК України доповнив обвинувачення в цій частині. Зокрема вказує на те, що стороною захисту заявлялося клопотання про необхідність допитати потерпілу ОСОБА_2 з вказаного питання, однак у задоволенні клопотання було безпідставно відмовлено, чим порушено ст. 6 п. 3 підпункт "d" Європейської конвенції з прав людини щодо необхідності судом забезпечити змагальність сторін.

Вказаних обставин апеляційним судом належним чином перевірено не було, передбачених частиною 3 статті 404 КПК України дій щодо обов'язку повторного дослідження обставин та можливості дослідити докази не виконано, обґрунтованої відповіді на вищезазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в ухвалі не зазначено.

Крім того, деталі вчинення кримінального правопорушення, а також надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення відіграють важливу роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського Суду від 24 квітня 2008 року (справа "Жогло проти України") та від 26 березня 1996 року (справа "Дурсон проти Нідерландів") усі докази зазвичай повинні бути представлені у відкритому судовому засіданні в присутності підсудного для забезпечення можливості надати аргументи у відповідь, оскільки обвинувачення не повинно ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на тих показаннях, які сторона захисту не могла оскаржити.

Отже, без з'ясування усіх обставин події, з наданням можливості сторонам кримінального провадження підтвердити або спростувати їх, висновки апеляційного суду щодо пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення є передчасними, належним чином не мотивовані, а тому ухвала апеляційного суду не може вважатися такою, що відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення. Доводи касаційної скарги засудженої в цій частині є обґрунтованими і в цій частині скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга - задоволенню частково. Інші доводи апеляційної і касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 щодо недоведеності її вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, а також доводи апеляційної скарги прокурора, підлягають перевірці при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, врахувати положення ст. 404 ч. 3 КПК України щодо обов'язку повторно дослідити обставини та докази в кримінальному провадженні, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 листопада 2015 рокущодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.