Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Вільгушинського М.Й., Мороза М.А.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання в місця позбавлення волі № 1-в/521/515/15 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Одеси,

зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року щодо нього,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

вироком Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2, 358 ч. 4, 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та на нього покладено відповідні обов'язки.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2015 року начальнику Малиновського РВ КВІ УДПТС України в Одеській області відмолено у задоволенні клопотання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, для відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2014 року, в місця позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року вказану ухвалу суду першої інстанції від 08 червня 2015 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання начальника Малиновського РВ КВІ УДПТС України в Одеській області задоволено, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вироку Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2014 року за ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2, 358 ч. 4 КК України скасовано і направлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у місця позбавлення волі відповідно до вказаного вироку суду. ОСОБА_1 взято під варту в залі апеляційного суду, строк відбування покарання вказано рахувати з моменту затримання, тобто з 29 вересня 2015 року.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду від 29 вересня 2015 року та призначення нового розгляду. Вважає за необхідне змінити ухвалу апеляційного суду та залишити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вказує на те, що в суді йому не було надано адвоката, чим порушено його право на захист. Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний суд не врахував наявні у нього захворювання та помилково не застосував до нього положення ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги і законність ухвали апеляційного суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість ухвали.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу, дотримався зазначених вимог процесуального закону, належним чином мотивував своє рішення та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 78 ч. 2 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, які потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 23 червня 2014 року був поставлений на облік в КВІ, йому було роз'яснено порядок відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, попереджено про відповідальність за ухилення від виконання покладених на нього обов'язків або за систематичне порушення громадського порядку. ОСОБА_1 роз'яснено можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням з подальшим його направленням в місця позбавлення волі, а також встановлено дні явки для реєстрації.

Проте, 04 серпня 2014 року ОСОБА_1 не з'явився на реєстрацію, що підтверджується листом реєстрації (а.с. 24), доказів про поважність причини неявки до КВІ він не надав, у зв'язку із чим був попереджений, що у разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов'язків або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, КВІ може направити до суду матеріали про скасування його звільнення від відбування покарання з випробуванням (а.с. 32). Однак, 06 квітня 2015 року, ОСОБА_1 повторно, без поважних причин не з'явився для реєстрації.

Крім того, ОСОБА_1, у період іспитового строку постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 липня 2014 року був притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення насилля в сім'ї за ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 35, 41), а постановою начальника Малиновського РВ ГУМВС України в Одеській області за ст. 175-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( а.с. 36, 37), у зв'язку із чим був попереджений КВІ про відповідальність за допущення порушень порядку відбування покарання (а.с. 39).

Не дивлячись на проведені з ним профілактичні бесіди ( а.с. 38, 42, 43, 50, 54, 60, 65, 67), ОСОБА_1 знову вчинив насилля в сім'ї, за що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2014 року на нього було накладено адміністративне стягнення, передбачене ст. 173-2 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

26 квітня 2015 року ОСОБА_1 на вулиці Ген. Петрова у м. Одесі вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 178 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що був притягнений до адміністративної відповідальності постановою начальника Малиновського РВ ГУМВС України в Одеській області ( а.с. 79-80).

Після кожного порушення порядку відбування покарання із засудженим ОСОБА_1 проводились профілактичні бесіди, він неодноразово попереджався про відповідальність за такі порушення, проте систематично вчиняв такі порушення знову, що вказує на його небажання стати на шлях виправлення.

Врахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 78 ч. 2 КК України.

При цьому, апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів засудженого про те, що на вчинення адміністративних правопорушень його провокувала дружина, а своєчасно з'являтись для реєстрації до КВІ він не міг через роботу, вказавши, що протягом наданого апеляційним судом строку він не довів обставину щодо свого працевлаштування, а адміністративні правопорушення ним вчинялися у стані алкогольного сп'яніння.

Із такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_1 не звертався із клопотаннями про надання йому захисника за призначенням в порядку ст. 49 КПК України. Відповідно ст. 12 КК України злочини, передбачені ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2, 358 ч. 4 КК України, є злочинами невеликої та середньої тяжкості, а тому участь захисника у вказаному кримінальному провадженні не є обов'язковою. Отже, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 щодо вказаного порушення вимог кримінального процесуального закону і його права на захист є безпідставними.

Не відповідають вимогам закону і доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності застосування до нього положень ст. 69 КК України, оскільки на вказаній стадії кримінального провадження може вирішуватись лише питання наявності підстав для направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду, а вид та розмір призначеного покарання за вироком суду при цьому не переглядається.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування або зміни ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.