Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах в складі:

головуючого - судді Синявського О.Г.,

суддів Пекного С.Д., Таран Т.С.,

розглянувши в судовому засіданні 27 березня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоазовського районного суду Донецької області від 26 грудня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 квітня 2006 року,

вироком суду

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше не судимого, -

засуджено за ч.3 ст. 101 КК України в редакції 1960 року на 8 років позбавлення волі.

На підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено відпризначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Вироком постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_5. 1250 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26 жовтня 1994 року, близько 18 год., перебуваючи біля будинку №98 по вул. Щербакова у м. Новоазовську Донецької області, на грунті особистих неприязних стосунків, будучи лівшою, завдав потерпіломуОСОБА_2. один удар в обличчя, котрим збив його з ніг і заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер.

В апеляційному порядку вирок змінено, розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, зменшено до 5 000 грн., в решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі а засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку і ухвали апеляційного суду щодо нього і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновок суду про те, що він одним ударом міг заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які потягли настання його смерті, не грунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і не відповідають фактичним обставинам справи, у тому числі показанням свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у заподіянні потерпіломуОСОБА_2. під час взаємної сварки тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер, за викладених у вироку обставин грунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, у тому числі на показаннях самого засудженого, який у судовому засіданні визнав, що у той вечір дійсно наніс потерпілому один удар в обличчя, від якого той упав, однак вважає, що потерпілий не міг померти від його удару.

Зазначені обставини вчинення цього злочину ствердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4 та інші, які пояснили про обставини, що покладені судом в обгрунтування висновку суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину.

Висновком судово-медичної експертизи підтверджується, що виявлені на тіліОСОБА_2. тілесні ушкодження могли бути заподіяні за обставин, на які вказував засуджений ОСОБА_1 і які знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті.

Отже, дії засудженого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 101 КК України кваліфіковано правильно, а звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 49 КК України відповідає вимогам закону.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку по справі, не виявлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1. відмовити.