Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Мороза М. А., при секретарі за участю прокурора захисника Буланові О. П., Хейлик Н. М., ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110210000120

від 17 лютого 2015 року, за касаційними скаргами заступника прокурора Київської області та захисника ОСОБА_6 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 13 липня 2015 року та вирок Апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2015 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня, уродженця с. Бесідки Ставищенкського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 такого, що відповідно до ст. 89 КК України судимостей не мав.

За вироком Бородянського районного суду Київської області від 13 липня 2015 року ОСОБА_7 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 357 КК

України - у виді обмеження волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 189 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією 1\2 частини майна, яке є власністю засудженого, за ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією 1\2 частини майна, яке є його власністю.

Також за цим судовим рішенням ОСОБА_7 виправдано за ч. 1 ст. 263 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

05 листопада 2015 року колегією суддів Апеляційного суду Київської області зазначений вирок районного суду в частині виправдання ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Також ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання: за ч. 1 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 189 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1\2 частини майна, яке є власністю засудженого, за ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Відповідно до ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 2 місяці з конфіскацією 1\2 частини майна, яке є його власністю.

Як убачається з вироку суду ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.

17 лютого 2015 року приблизно о 01.30 год. ОСОБА_7 на автомобілі-таксі КІА СЕRATO, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_8, приїхав із м. Києва в с. Лубське Макарівського району Київської області на територію ТОВ "Фортуна", розташованого на вул. Лубській, 11, де, вийшовши з автомобіля, пообіцяв водію повернутися та повністю розрахуватися за проїзд, після чого зайшов до приміщення охорони.

Приблизно о 02.30 год. ОСОБА_8 попросив ОСОБА_7 розрахуватися за проїзд, на що ОСОБА_7, будучи у стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, напав на ОСОБА_9 (почав його бити металевим повідком, а також руками й ногами по різних частинах тіла), заволодів грошима потерпілого на суму 105 грн., які сам йому раніше дав як частину плати за проїзд.

Одразу після цього ОСОБА_7, заштовхавши ОСОБА_8 до приміщення охорони, продовжуючи його бити руками, ногами та металевим повідком по різних частинах тіла, примусив останнього викласти вміст своїх кишень та відкрито заволодів грошима у сумі 383,38 грн.

Також, у ході цього нападу ОСОБА_7, застосовуючи до ОСОБА_8 фізичне та психологічне насильство, відкрито заволодів паспортом громадянина України на ім'я останнього серії НОМЕР_2 виданим Ватутінським РУ ГУ МВС України у м. Києві 11 лютого 1999 року, та іншими важливими особистими документами ОСОБА_8, а саме: посвідченням водія серії НОМЕР_3, виданим МРЕВ-2 м. Києва 08 травня 2003 року, тимчасовим посвідченням № НОМЕР_4, виданим Деснянським районним у м. Києві військовим комісаріатом 01 грудня 2009 року, карткою фізичної особи - платника податків Державної податкової інспекції у Деснянському районі, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, які на вимогу ОСОБА_7 потерпілий виклав разом з гаманцем зі свого одягу.

Приблизно о 03.00 год. ОСОБА_7, продовжуючи свої протиправні дії, повторно після вчинення розбійного нападу із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, завдавши ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, зателефонувавши невстановленій особі, повідомив їй, що потерпілий може перерахувати 500 дол. США на банківський рахунок цієї особи.

ОСОБА_9, будучи під дією погроз та отриманих тілесних ушкоджень, погодився виконати незаконну вимогу ОСОБА_7 про передачу 500 дол. США зазначеній особі.

Після цього ОСОБА_7, переконавшись у тому, що ОСОБА_8 сприймає його погрози як такі, що можуть бути реалізовані, примусив останнього написати розписку про продаж йому автомобіля, на якому вони приїхали, за 8500 дол. США.

При цьому під час написання розписки ОСОБА_7, підсилюючи у ОСОБА_8 побоювання за його життя, з метою примушування його до вчинення подальших дій погрожував заподіяти йому тяжких тілесних ушкоджень та вбити його - дістав із кишені ножа, демонструючи його небезпечність, розрізав ним аркуш паперу, приставляв його до вуха потерпілого та до лівої частини грудей в область розташування серця.

Продовжуючи свої дії щодо вимагання чужого майна, вдаривши ОСОБА_8 кулаком в обличчя, після того, як той відмовився випити чарку горілки, наказав написати йому інші розписки про те, що останній позичив у ОСОБА_7 55 000 дол. США і зобов'язується повернути йому кошти до 18 березня 2015 року і про позику у ОСОБА_7 55 000 дол. США. Будучи переконаним у дійсності намірів ОСОБА_7 заподіяти йому тяжких тілесних ушкоджень та вбити його, ОСОБА_8 написав такі розписки.

Приблизно о 03.30 год. ОСОБА_7 повторно з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, одягнувши ОСОБА_8 на шию металевий поводок, після того, як останній за його вказівкою зняв з даху автомобіля знак таксі, вийняв з нього радіостанцію та сів на переднє пасажирське сидіння, сів за кермо зазначеного автомобіля та виїхав з території ТОВ "Фортуна". Висадивши потерпілого в с. Ясногородці,

ОСОБА_7 продовжив свій рух, таким чином незаконно заволодівши транспортним засобом.

Крім того, ОСОБА_7 у 2001 році (точної дати та часу слідством не встановлено) у м. Києві незаконно придбав 13 патронів, які є боєприпасами, і приніс їх до місця свого проживання АДРЕСА_2, де незаконно їх зберігав без передбаченого законом дозволу.

15 лютого 2015 року ОСОБА_7 на громадському транспорті перевіз ці патрони до місця свого тимчасового перебування (за адресою:

АДРЕСА_3, де продовжував їх незаконно зберігати до вилучення патронів у ході обшуку 20 лютого 2015 року.

У касаційній скарзі захисник засудженого просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому захисник стверджує, що апеляційний суд незаконно засудив ОСОБА_7 за ст. 263 КК України, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази його винуватості за вказаним обвинуваченням; також стверджує про незаконність урахування судом такої обставини, що обтяжує покарання, як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки доказ, який підтверджує перебування його підзахисного у такому стані, є неналежним та недопустимим, у тому числі й через те, що не був відкритий стороні захисту. Крім того, захисник посилається на те, що необґрунтовано не було враховано обставин, що пом'якшують покарання винного.

Прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду через істотні порушення процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого унаслідок м'якості. При цьому стверджує, що оскаржуване ним рішення не відповідає вимогам процесуального закону щодо вироку суду апеляційної інстанції.

На касаційну скаргу прокурора захисник засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подав заперечення.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав свою скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора, яка підтримала скаргу заступника прокурора області та частково підтримала скаргу захисника, просила скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню, а скаргу захисника необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

При цьому, положення ст. 374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку крім іншого зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Крім того, згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як видно з оскаржуваного вироку апеляційного суду, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КК України, за обставин, наведених у обвинувальному акті, підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами. При цьому у зазначеному рішенні наведено перелік цих доказів.

Однак такі докази не отримали належного аналізу, яким чином вони підтверджують причетність саме ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КК України.

Зокрема, у оскаржуваному вироку суду апеляційної інстанції відсутнє мотивування яким чином такі докази підтверджують, що зазначене протиправне діяння було розпочато саме в 2001 році, що засуджений протягом значного періоду часу зберігав боєприпаси за місцем свого проживання, у той час як вилучено їх було у місці його тимчасового перебування.

Таким чином, з огляду на положення ст. 374 КПК України та вимоги ст. 62 Конституції України, з урахуванням позиції засудженого, який заперечує свою причетність до зазначеного кримінального правопорушення, вирок апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 за ст. 263 КК України не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Крім того, за ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з рішення апеляційного суду, зазначених вимог закону в цій справі належним чином не було виконано.

З матеріалів кримінального провадження видно, що апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 подали прокурор та два захисника засудженого.

Прокурор у своїй касаційній скарзі наполягав на м'якості призначеного винному покарання та незаконності виправдання останнього за ч. 1 ст. 263 КК України.

Захисники у своїх апеляційних скаргах крім іншого порушували питання щодо суворості призначеного їх підзахисному покарання та необхідності його пом'якшення.

Однак апеляційний суд усупереч ст. 419 КПК України, залишаючи скарги захисників без задоволення, а скаргу прокурора задовольняючи частково, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені у них доводи неспроможними.

Як видно з оскаржуваного вироку апеляційного суду за результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про справедливість призначеного ОСОБА_7 покарання.

Разом з тим, у цьому рішенні не знайшло відображення, керуючись якими доводами чи даними кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Зокрема, належного аналізу не отримали доводи захисників та прокурора про несправедливість призначеного ОСОБА_7 покарання, унаслідок неврахування судом ряду обставин, що, на думку захисту, пом'якшують покарання, таких як: активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди, позиція потерпілого щодо необхідних виду та міри покарання, наявність на утриманні батьків похилого віку та малолітньої дитини, а також обставини, що, на думку сторони обвинувачення, давали суду підстави призначити більш суворе покарання, такі як: вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, що відзначався особливою зухвалістю та цинізмом.

З огляду на наведене, рішення апеляційного суду не можна вважати таким, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, вирок апеляційного суду через істотні порушення процесуального закону, не можна вважати законним та обґрунтованим, тому він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах прокурора, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку по кожному з епізодів обвинувачення, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Крім того, суду під час нового апеляційного розгляду провадження також слід звернути увагу та належним чином перевірити твердження захисника ОСОБА_6 про недопустимість у якості доказу висновку про стан сп'яніння, оскільки за його твердженням матеріали провадження не містять відомостей про те, що цей документ було відкрито стороні захисту у передбаченому законом порядку.

Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про особу ОСОБА_7 чи нових обставин, що пом'якшують його покарання, то рішення про призначення покарання у визначеному виді та розмірі, слід вважати незаконним, необгрунтованим та явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення

й оскарженню не підлягає.