Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Бех М.О., Леона О.І.,

при секретарі Холявчуку А.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014030130000368 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с.Мартинівка, Луцького району,

жителя АДРЕСА_1,

громадянина України, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Цигана Ю.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

за касаційними скаргами прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2015 року вирок щодо ОСОБА_1,

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2015 року ОСОБА_1 засуджено ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 15 905, 95 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн. за витрати на правову допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2015 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України з мотивувальної частини вироку виключено посилання на порушення ОСОБА_1 п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху як на обставину, яка перебуває у прямому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

В решті вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України необгрунтованим.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просять скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вважають, що апеляційний суд не урахував конкретні обставини справита дані про особу засудженого, який не визнав свою вину, вчинив дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп'яніння та намагався втекти з місця події, збитки не відшкодував, а тому безпідставно прийняв рішення про застосування щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України.

У запереченні на касаційні скарги прокурора та потерпілої і її представника захисник ОСОБА_4 просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 08 липня 2014 року, приблизно о 15 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 21063", державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись по асфальтобетонній сухій ділянці дороги неподалік с. Лаврів на 9 км + 500 м автодороги "Т 0303", сполученням Луцьк-Радомишль-Демидівка-Дубно, у напрямку с. Радомишль Луцького району, порушив вимоги п. 2.9 (а); п. 12.1; п. 13.1; п. 13.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а саме, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та здійснюючи обгін, проявив безпечність та неуважність, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу контролювати рух, що у прямому причинному зв'язку стало наслідком зіткнення з вантажним автомобілем марки "Мерседес Бенц", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, в результаті чого даний транспортний засіб з'їхав на узбіччя, де зіткнувся з придорожнім деревом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Мерседес Бенц" ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які в комплексі відносяться до категорії тяжких як такі, що несли загрозливі для життя явища, шок тяжкого ступеня, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий помер в Луцькій міській клінічній лікарні.

У прямому причинному зв'язку з ДТП і наслідками, що настали, стало порушення обвинуваченим ОСОБА_1 п. 2.9 (а), п. 12.1; п. 13.1; п. 13.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої на підтримку касаційної скарги, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, не оспорюються в касаційних скаргах.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, перевіряючи в апеляційному порядку кримінальне провадження щодо засудженого ОСОБА_1, дійшов висновку про те, що суд першої інстанції при обранні засудженому покарання не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, оскільки недостатньо урахував дані про особу засудженого, які, на переконання апеляційного суду, вказували на необхідність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. У зв'язку з цим апеляційним судом було прийнято рішення про зміну вироку в частині призначеного засудженому покарання, а саме, застосування ст. 75 КК України.

У той же час, змінюючи вирок щодо ОСОБА_1, апеляційний суд не дотримався вимог ч. 1 ст. 419 КПК України, якою передбачено, що апеляційний суд в мотивувальній частині ухвали повинен зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував свого рішення, оскільки не зазначив обставин, які свідчать про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Таким чином, висновок апеляційного суду про наявність підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням є необґрунтованим та належним чином не мотивованим.

На підставі ч. 1 ст. 438 КПК України, у зв'язку зістотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно розглянути кримінальне провадження відповідно до вимог закону, урахувати вищенаведене та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. В разі, якщо під час нового розгляду апеляційний суд дійде висновку про можливістьзвільнення ОСОБА_1від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то таке рішення суду необхідно обґрунтувати належним чином.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинськоїобласті від 16 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.