Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючої - судді

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Кармазіна Ю.М. і Школярова В.Ф.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

судимий 16 лютого 2005 року за ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений за ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) на 5 (п'ять) років позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України (2341-14) до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року й остаточно визначено за сукупністю вироків 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 25 листопада 2005 року приблизно о 18 год. 25 хв. біля будинку №128/2 на проспекті Перемоги в м. Києві, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном "Sіemens S-65", який належав ОСОБА_2 вартістю 2000 грн.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Наводячи у скарзі свій аналіз зібраних доказів, вказує, що потерпілий подарував йому (засудженому) мобільний телефон, а тому кримінальну справу щодо нього необхідно закрити за відсутністю в його діях складу злочину. В доповненнях до касаційної скарги вказує про неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) і вважає, що їх необхідно кваліфікувати за ст. 190 КК України (2341-14) .

Крім того посилається на порушення його права на захист, оскільки йому було відмовлено у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання. Стверджує, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся без участі його захисника, суд не надав йому можливості дати пояснення з приводу поданої ним апеляції, не проведено судових дебатів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) , грунтуються на досліджених і належно оцінених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку. Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) відповідає встановленим обставинам справи.

Доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) перевірялись судами першої і апеляційної інстанцій і обгрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи

Так, потерпілий ОСОБА_2 як в судовому засіданні так і на досудовому слідстві послідовно стверджував, що саме ОСОБА_1 відкрито викрав його мобільний телефон вихопивши з рук і втік з місця події.

Ці показання потерпілого відповідають у деталях сукупності інших зібраних у справі доказів, зокрема, показанням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, даними протоколів очної ставки, огляду та вилучення предметів, впізнання та інших.

За таких обставин доводи засудженого про необхідність кваліфікації його дії за ст. 190 КК України (2341-14) є безпідставними.

Наведені вище докази спростовують посилання ОСОБА_1 на те, що телефон йому подарував потерпілий ОСОБА_2

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) в межах санкції статі КК України (2341-14) , за якою його засуджено, з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим.

Наведені у касаційній скарзі засудженого доводи про порушення його права на захист у зв'язку з тим, що йому безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання, а також те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся з порушенням кримінально-процесуального закону є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було надано можливість ознайомитися із справою. Оскільки засуджений відверто затягував час ознайомлення, що перешкоджало своєчасному розгляду справи в апеляційному суді, суд обгрунтовано надав йому можливість ознайомитися з матеріалами справи за копією кримінальної справи, виготовленої з цією метою, однак він відмовився її отримувати про що був складений відповідний акт ( а.с. 226)

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1на порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, що розгляд справи було проведено без участі його захисника, суд не надав йому можливості дати пояснення з приводу поданої ним апеляції і не проведення судових дебатів є безпідставними.

В матеріалах справи відсутні клопотання засудженого про його бажання мати захисника при апеляційному розгляді справи.ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи в апеляційному суді і давав пояснення з приводу поданої ним апеляції ( а.с. 311-313)

Судом проведено судові дебати та надано останнє слово ОСОБА_1

таким чином істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли тягнути скасування чи зміну судових рішень щодо ОСОБА_1, як про це зазначається у скарзі засудженого, не допущено з боку органів досудового слідства і суду.

Не виявлено у справі обставин, які могли б свідчити про проявлену необ'єктивність при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) .

Отже, при перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку і відповідно немає підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.