Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі :

головуючого

Скотаря А.М.

суддів

Жука В.Г., Кривенди О.В.,

за участю прокурора

Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 березня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше неодноразово судимого, востаннє 7 вересня

2001 року за ч. 1 ст. 296, ст. 395 КК України (2341-14)

на три роки шість місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 4 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 22 вересня 2005 року вдень, знаходячись у АДРЕСА_1, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон зі стартовим пакетом "UMC"  загальною вартістю  1282 гривні.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що суд невірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) , оскільки умислу на відкрите викрадення майна потерпілого він не мав, просить перекваліфікувати його дії на ст. 356 КК України (2341-14) , оскільки вважає, що вчинив самоправство.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив частково задовольнити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, застосувати ст. 69 КК України (2341-14) та пом'якшити призначене йому покарання до двох років позбавлення волі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим. Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 Ці показання узгоджуються з протоколом добровільної видачі ОСОБА_1 викраденого мобільного телефону, висновком судово-медичної експертизи щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) .

Разом із тим, при призначенні засудженому покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не врахував, що ініціатором конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був саме потерпілий, який не хотів віддавати належні ОСОБА_1 гроші, не звертаючи уваги на його прохання. У відповідь на це ОСОБА_1, ударивши потерпілого в обличчя, забрав належний йому мобільний телефон, пообіцявши, що поверне його після того, як ОСОБА_2 віддасть гроші.

На думку колегії суддів, ці та інші наведені у вироку обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для застосування щодо ОСОБА_1 ст. 69 КК України (2341-14) та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 4 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити засудженому ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 186 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до двох років позбавлення волі.

У решті зазначені судові рішення залишити без зміни.