Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Коновалова В.М. і Пошви Б.М.

розглянула в судовому засіданні 15 березня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2005 року, яким засуджено

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості на підставі ст. 89 КК України (2341-14) ,

за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15.000 грн.  на відшкодування моральної шкоди.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у тому, що він 14 жовтня 2004 року під час сварки, що виникла в ході застілля у будинку по АДРЕСА_1, з неприязні умисно руками і ногами побив ОСОБА_4 і заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2005 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_1 просить скасувати вирок і ухвалу, а справу - направити на додаткове розслідування. Стверджує, що всі докази у справі були зібрані з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, у тому числі з порушенням тих його норм, що забезпечують право на захист. Зазначає, що в основу вироку суд поклав показання свідків і засудженого ОСОБА_2, які були отримані шляхом застосування до них недозволених методів слідства, проте інші докази, які могли істотно вплинути на його висновки, до уваги не взяв.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Винуватість ОСОБА_2 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, матеріалами справи доведена.

Сам засуджений під час допитів на досудовому слідстві твердив, що дійсно того вечора між ним і ОСОБА_4 під час застілля виникла сварка, він виштовхав останнього на подвір'я та побив руками і ногами. Коли ж ОСОБА_4 почав хрипіти, він, злякавшись, що той може померти в його господарстві, відвіз потерпілого до лісу, де наступного дня виявив його мертвим.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що 14 жовтня 2004 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 після вживання спиртних напоїв виник конфлікт, в ході якого останній побив потерпілого. За словами цих свідків, бійку розпочав ОСОБА_2 ще в будинку, виштовхуючи потерпілого на вулицю, при цьому переважну більшість ударів спрямовував в грудну клітку і голову потерпілого.

Зазначені обставини, показання свідка ОСОБА_9, а також ті дані, які містяться у протоколах огляду місця події, висновках судово-медичних експертиз про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4, механізм заподіяння цих ушкоджень, - усе це в сукупності давало судовим інстанціям підстави для висновку про те, що засуджений ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть і за цими ознаками дії винуватого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) .

Покарання винуватому призначено у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Досудове слідство, так само як і судовий розгляд справи проведені з дотриманням вимог КПК України (1001-05) . Даних про те, що органи досудового слідства чи судові інстанції допустилися необ'єктивності чи упередженості щодо засудженого, немає.

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

відмовити захиснику - адвокату ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.