5-1501км16 Про розбійний напад на потерпілих, скоєний за попередньою змовою групою осіб - 07.04.2016 Прийняття

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 7 квітня 2016 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2,

вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 9 квітня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 23 грудня 2005 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України на 1 рік 6 місяців 5 днів позбавлення волі, звільнений 10.06.2006 року за відбуттям строку покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Вирішені питання про речові докази, судові витрати та цивільний позов у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2015 року цей вирок змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він за попередньою змовою з трьома особами, кримінальну справу щодо яких виділено в окреме провадження, здійснили розбійний напад на потерпілих ОСОБА_3. Злочин вчинено за наступних обставин.

7 березня 2012 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_2 з трьома особами, кримінальну справу щодо яких виділено в окреме провадження, прибули до буд. АДРЕСА_1. Діючи згідно розподілених ролей, ОСОБА_2 залишився біля будинку спостерігати за навколишньою обстановкою з метою попередження про небезпеку, а зазначені особи, надівши на голови панчохи, через вікно проникли в будинок і, погрожуючи потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 застосуванням насильства, небезпечного для їх життя і здоров'я, що виразилося в демонстрації їм одним із нападників газового револьвера "Магнум", який сприймався потерпілими, як реальна небезпека для життя і здоров'я, також застосували до потерпілих насильство, яке не є небезпечним для їхнього життя і здоров'я, - зв'язали руки скотчем, та незаконно заволоділи їх майном на загальну суму 21940,04 грн.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку дійшов висновку, що досудовим слідством та судом першої інстанції, не здобуто достатніх доказів, які б спростували твердження засудженого про відсутність у нього умислу на вчинення розбійного нападу та участь у такому нападі і перекваліфікував дії винного з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України і відповідно призначив покарання за цим законом.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом кримінального, істотні порушення кримінально-процесуального законів. Зазначає про однобічність висновків апеляційного суду, безпідставну перекваліфікацію дій засудженого з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки дав іншу оцінку окремим доказам ніж суд першої інстанції, не досліджуючи їх. Через безпідставну перекваліфікацію дій винного, вважає покарання, призначене ОСОБА_2 апеляційним судом таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винуватого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу і вважав ухвалу апеляційного суду незаконною; пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які заперечували доводи касації прокурора, вважали ухвалу апеляційного суду обґрунтованою і просили залишити її без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ухвала апеляційного суду є рішенням щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим самим вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Кримінальна справа щодо ОСОБА_2 розглядалася за Кримінально-процесуальним Кодексом 1960 (1001-05) року, тому аналіз застосування норм КПК України (4651-17) при розгляді цієї справи ґрунтується саме на цих нормах.

Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, при необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

В ухвалі слід проаналізувати всі наведені в апеляції доводи, зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 377 КПК України при скасуванні або зміні вироку (постанови) в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку (постанови) .

Суд апеляційної інстанції розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 вказаних вимог закону не дотримався.

Так, розглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 зі змінами і доповненнями самого засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_1, апеляційний суд вирок змінив, перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України та призначив відповідно покарання за цим законом.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції та перекваліфіковуючи дії засудженого, зазначив, що під час судового розгляду в суді першої інстанції не було здобуто безспірних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували той факт, що ОСОБА_2 приймав участь у розбійному нападі разом з іншими та був обізнаний щодо дій вказаних осіб в помешканні потерпілих.

На думку колегії суддів, такий висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на сукупності усіх доказів.

Відповідно до вимог ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових дій, та іншими документами.

Частинами 1 і 3 статтею 67 цього ж Кодексу встановлено, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка проводить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному порядку, під час проведення часткового судового слідства вибірково дослідив докази, про які просила сторона захисту, зосередився виключно на частковому з'ясуванні обставин та дослідженні окремих доказів вчиненого злочину з позиції ОСОБА_2, який захищається від обвинувачення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не врахував з достатньою повнотою усі встановлені фактичні дані, не проаналізував досліджені місцевим судом докази у їх сукупності, якими він обґрунтував вирок, визнавши винуватим ОСОБА_2 саме у розбійному нападі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло.

Так, апеляційний суд не в повній мірі проаналізував і надав оцінку у сукупності з іншими доказами показанням співучасників розбійного нападу ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на досудовому слідстві, в яких вони стверджували, що ОСОБА_2 запропонував здійснити саме розбійний напад, зазначали, що по дорозі до місця вчинення злочину купили рукавички та панчохи, з яких зробили маски та які використали для вчинення розбійного нападу, повідомляли про наявність пістолета. Саме на підставі таких їх показань, судом були встановлені фактичні обставини вчиненого ними злочину щодо потерпілих ОСОБА_3, які вони не оспорювали в суді і, за який вони були засуджені вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 22.08.2012 року за ч. 3 ст. 187 КК України.

Крім того, апеляційним судом, не надано оцінки показанням потерпілого ОСОБА_3, який, як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції стверджував, що під час розбійного нападу він дивився телевізор, а в кімнаті горіло світло.

Про те, що по дорозі зупинялися і ходили в магазин, де купили рукавички і панчохи, а в будинку потерпілих працював телевізор і горіло світло на досудовому слідстві пояснював, зокрема і ОСОБА_6

В ухвалі апеляційного суду відсутня оцінка таких показань ОСОБА_6 і показань свідка ОСОБА_9, який в суді першої інстанції пояснив, що він на автомобілі возив усіх чотирьох (ОСОБА_7 та його трьох друзів) до Іллічівська. По дорозі він зупиняв автомобіль, бо ОСОБА_7 ходив у магазин.

ОСОБА_2 стверджував, що по дорозі до місця вчинення злочину не зупинялися, світло у будинку потерпілих не горіло.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 185 КК України та призначаючи покарання, суд апеляційної інстанції надав власну оцінку окремим доказам, проте не дослідив безпосередньо інших доказів, не дав всім їм оцінку у сукупності, дійшов передчасного висновку про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло невірну кваліфікацію дій ОСОБА_2 та, як наслідок, призначення м'якого покарання.

За таких обставин, зазначена ухвала апеляційного суду, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час цього розгляду апеляційному суду слід з використанням передбачених законом процесуальних можливостей, прийняти законне і обґрунтоване рішення з наведенням у ньому мотивів його прийняття, ретельного аналізу всіх доказів у сукупності, а також перевірити й інші доводи касаційної скарги прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396, 398 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів