Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Орлянської В.І., Франтовської Т.І.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄДРД за № 12014120110000183 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Бобринець Кіровоградської

області, проживаючого АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора Цигана Ю.В.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року,

Як убачається зі змісту поданих аналогічних за змістом касаційних скарг, засуджений та його захисник ставлять питання про зміну постановлених судових рішень. Вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Зазначають про безпідставне відхилення під час судового розгляду низки обґрунтованих клопотань сторони захисту, неврахування таких пом'якшуючих обставини, як позитивні характеристики раніше не судимого ОСОБА_1, щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину. Просять перекваліфікувати дії винного з ч. 1 ст. 115 на ст. 119 КК України, пом'якшити призначене покарання та застосувати ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримку касаційних доводів, думку прокурора, який судові рішення вважає законними і заперечував проти задоволення скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 100000 грн. моральної шкоди.

У строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано перебування під вартою з 08.06.2012 року по 15.10.2012 року.

Вирішені питання про судові витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 змінено.

Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання тримання під вартою в період з 15.01.2013 року по 20.12.2013 року.

В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 7 червня 2012 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час сварки, з метою вбивства, умисно наніс один удар кухонним ножем у шию ОСОБА_4, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої поверхні шиї з пошкодженням судино нервового пучка шиї з права, з проникненням в грудну порожнину та колото різаним пораненням верхівки правої легені, що супроводжувалось гострою крововтратою та геморагічним шоком, які, відповідно до висновку експерта, за сукупністю є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя під час заподіяння та від яких настала смерть потерпілої.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однак, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежна, на думку засудженого та його захисника, оцінка доказів не є предметом перегляду касаційного суду.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах захисник та засуджений, були переглянуті в апеляційному порядку і суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді першої інстанції.

Тому, при перевірці доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом і викладених у вироку.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за викладених у вироку обставин, ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених в судовому засіданні.

Зокрема, суд першої інстанції ретельно проаналізував показання засудженого, який вину не визнав та пояснив що неприязних стосунків з потерпілою не було, умислу на вбивство не мав, удар ножем наніс необережно. Зазначив, що взяв ніж за рукоятку і замахом руки намагався подати його ОСОБА_3 та випадково наніс їй удар в шию.

Досліджені судом і показання потерпілої ОСОБА_3 - матері потерпілої, яка повідомила про конфліктні відносини ОСОБА_1 з донькою, яка інколи з речами приходила до неї жити, оскільки засуджений її ображав. З цих підстав вона також заперечувала проти проживання з ними разом її онучки, яку забрала до себе. Вважає, що ОСОБА_1 каже неправду про обставин нанесення удару, оскільки ненавмисно, як він вказує, неможливо нанести такий удар.

Взяті до уваги і показання свідка ОСОБА_5 - лікаря, яка приїжджала на виклик та зазначила, що ОСОБА_1 був у шоковому стані і кричав, що випадково вдарив потерпілу ножем.

Проаналізував суд і письмові докази у провадженні: протокол огляду місця події від 07.06.2012 року та фототаблицю до нього; протокол огляду вилученого ножа від 05.07.2012 року, відповідно до якого візуально на ножі немає слідів крові; протокол відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, який розповів і показав, як та за яких обставин наніс удар ножем співмешканці; відеозапис протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, який чітко показав, яким чином він наносив удар ОСОБА_4

Досліджені у сукупності з іншими доказами висновки імунологічних, судово-медичної і додаткової судово-медичної експертиз.

Доводи про відсутність умислу на вбивство та вчинення злочину через необережність, належним чином перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженими у судовому засіданні доказам.

При вирішенні питання про наявність умислу і кваліфікацію дій обвинуваченого, суд першої інстанції вірно врахував ті обставини, що ОСОБА_1 наніс удар ножем зі значною силою, в життєво важливий орган потерпілій - шию (довжина раневого каналу - 7 см), внаслідок чого заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до гострої крововтрати і швидкої смерті потерпілої.

Враховані судом характер і локалізація тілесних ушкоджень, які вказують на те, що удар наносився зверху вниз і з права наліво зі значною силою, що спростовує версію обвинуваченого про те, що він подавав потерпілій ніж і його дія є необережною.

Крім того, показання ОСОБА_1 щодо обставин злочину спростовуються протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього, згідно якого не встановлено ознак миття посуду, або наявності їжі, що ставить під сумнів показання обвинуваченого щодо механізму нанесення поранення ножем потерпілій.

Також факт вчинення необережного злочину спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка зазначала про конфлікти, погрози обвинуваченого ножем її донці раніше, що виключає можливість кваліфікувати дії ОСОБА_1 як вбивство через необережність за ст. 119 КК України.

Сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

З достатньою повнотою суд перевірив в судовому засіданні доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій, відсутність умислу на вбивство, критичний аналіз окремих доказів належним чином мотивований.

У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви за яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4

Суд дав належну оцінку зібраним у провадженні та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_4 Дії винного правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України.

Правильно, відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, за відсутності обставин, що пом'якшують покарання та наявності таких, що його обтяжують, суд призначив ОСОБА_1 наближене до мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнута мета покарання.

Обране ОСОБА_1 покарання, колегія суддів вважає справедливим, а тому підстав для його пом'якшення не вбачає.

Суд дотримався вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання усіх учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог КПК України (4651-17) .

Всі доводи щодо неправильності кваліфікації дій та суворості призначеного покарання, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставною для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.