Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Орлянської В.І., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні 7 квітня 2016 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2015 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого

- за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 13 жовтня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що в період часу з 3 серпня 2010 року по 12 жовтня 2010 року він умисно вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України - невиконання судового рішення. Так, ухвалою судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області № 2-1180 від 2 жовтня 2009 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_1зобов'язано не проводити ніяких будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 до вирішення справи в суді. ОСОБА_1, будучи ознайомлений із ухвалою суду, 2 жовтня 2010 року, діючи умисно, з 30 липня 2010 року розпочав будівництво прибудови до квартири АДРЕСА_1 та будівництво стін гаража на тій же земельній ділянці. Зокрема, станом на 6 серпня 2010 року він збудував фундамент під добудову. Станом на 3 вересня 2010 року він провів кладку огороджувальних конструкцій розміром 7,5 м на 6,1 м та збудував дві стіни гаража із блоків розміром 6,1 м на 3,5 м. В подальшому продовжив не виконувати рішення суду та провів будівництво добудови та гаража загальними зовнішніми розмірами 11,05 м на 7,25 м, збудувавши добудову у два поверхи та дах добудови, облаштував заливку підлоги, стелі, змурувавши внутрішні приміщення та виконав інші будівельні роботи по облаштуванню добудови. Також здійснив будівництво господарського приміщення (сараю).

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, правильності кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Прокурор зазначає, що оскільки злочин вчинений ОСОБА_1 відноситься до злочинів середньої тяжкості, а з дня його вчинення і до набрання вироком законної сили минуло 5 років, то на думку прокурора суд апеляційної інстанції мав застосувати ст. 49 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. На думку засудженого справу повинен був розглядати Дубенський міськрайонний суд Рівненської області, однак в порушення вимог процесуального закону справу передали на розгляд з надуманих підстав до Здолбунівського районного суду Рівненської області. Вважає, що при кваліфікації його дій суд допустив неправильне застосування кримінального закону, так як на його думку він не є суб'єктом злочину за який його засудженого, оскільки в редакції закону, яка діяла на момент вчинення злочину, суб'єктом злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України могла бути тільки службова особа. Зазначає, що суди не навели доказів на предмет того, що до нього, як до службової особи звернено виконання судового рішення, що набрало законної сили, а він, як службова особа, прямо відмовився його виконувати або ухилявся від його виконання. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції постановив невмотивовану ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, оскільки не дав відповіді на всі доводи поданої ним апеляційної скарги.

На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду надішли письмові заперечення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Деруна А.І., який підтримав касаційні скарги прокурора і засудженого частково та просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 362, 365 КПК України в редакції 1960 року суд апеляційної інтонації зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться у апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені та проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жоден довід не залишився нерозглянутим.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в редакції 1960 року в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом при розгляді даної кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та винесенні ухвали не було дотримано вимог вказаної норми кримінально-процесуального закону.

Так, засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник ОСОБА_4, не погодившись з вироком суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких порушували питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 з мотивів неправильного застосування кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вважали, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 382 КК України. Мотивуючи свої доводи тим, що суд першої інстанції не проаналізував усі зібрані докази в сукупності, не взяв до уваги те, що ухвала Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 2 жовтня 2009 року про забезпечення позову по справі у виді зобов'язання ОСОБА_1 не проводити ніяких будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті була нікчемною (недійсною), що стверджується ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2010 року, якою судове рішення суду першої інстанції скасовано та провадження у справі закрито.Крім того, на думку апелянтів на момент вчинення засудженим злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, його суб'єктом були лише службові особи. Зміни в кримінальний закон, а саме в ст. 382 КК України, згідно яких суб'єктом зазначеного злочину могли бути не тільки службові особи, а і фізичні, були прийняти 3 липня 2010 року та набрали чинності 3 серпня 2010 року. Оскільки ухвала, за невиконання якої було засуджено ОСОБА_1 винесена 2 жовтня 2009 року, тобто до внесення змін в ст. 382 КК України, то останній на думку апелянтів не був суб'єктом злочину за який його засуджено. Також вказували, що ОСОБА_1 почав будівництво прибудови з 30 липня 2010 року, тобто також до внесення змін в редакцію ст. 382 КК України.

Ці доводи засудженого та його захисника суд апеляційної інстанції не розглянув та належним чином не спростував.

Отже, суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_1, не дав належної та обґрунтованої відповіді на всі доводи поданих засудженим та його захисником апеляцій, чим порушив право засудженого на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа направленню - на новий апеляційний розгляд, оскільки зазначені порушенняперешкодили апеляційному суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати вищезазначене, ретельно дослідити доводи скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину виходячи із фактичних обставин справи, яким дати належну оцінку та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.