Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Франтовської Т.І., суддів Тельнікової І.Г., Орлянської В.І., за участю прокурора Хорольського С.В., розглянула в судовому засіданні 7 квітня 2016 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

- за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1190 грн.;

- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на 1 рік.

У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 в частині засудження його за ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року) скасовано і закрито провадження в цій частині. В порядку ст. 365 КПК України в редакції 1960 року виключено із мотивувальної частини вироку вказівку суду на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 24 а.с.190), а також на протокол виїмки рапортів та накладних на супровід спирту (т. 24 а.с.204). В решті вирок районного суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 з 1 серпня 2004 року по 6 квітня 2009 року обіймав посаду помічника оперуповноваженого відділення фізичного захисту Головного відділу податкової міліції Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції державної податкової адміністрації в Тернопільській області.

Упродовж грудня 2005-квітня 2008 років, ОСОБА_2, діючи з єдиним умислом, придбавши у невстановлених слідством осіб фіскальні чеки, бланки квитанцій до прибуткового касового ордеру, рахунків та квитанцій про проживання в готелях: "Нива" м. Черкаси, "Південний Буг" м. Вінниця, "Світлана" м. Умань Черкаської області, з підробленими у них відбитками печаток, в які, разом з невстановленою досудовим слідством особою, а також сам, вніс завідомо неправдиві відомості, а саме: своє прізвище, ім'я, по-батькові, порядковий номер документу, дату видачі документу, номер кімнати, в якій проживав, період проживання в готелі, вартість послуг та оплату за отримані послуги в готелі, за проживання, суму податку на додану вартість, дату видачі документів та підпис за касира, головного бухгалтера, чергового адміністратора готелю, які не відповідають дійсності, оскільки, в них не проживав, з метою подальшого їх використання для заволодіння чужим майном, а саме, державними бюджетними коштами, виділеними на оплату відрядження, шляхом обману та зловживання довірою.

Так, протягом жовтня 2004 - квітня 2008 років, ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання довірою, внесенням неправдивих відомостей у офіційні документи та складанням неправдивих документів, які надавав у бухгалтерію Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, незаконно заволодів державними бюджетними коштами, що виділені на відрядження, на загальну суму 15320 гривень.

Окрім цього, впродовж жовтня 2004 - квітня 2008 років, ОСОБА_2, придбавши у невстановлених слідством осіб фіскальні чеки, бланки квитанцій до прибуткового касового ордеру, рахунків та квитанцій про проживання в готелях: "Південний Буг" м. Вінниця, "Світлана" м. Умань, "Нива" м. Черкаси з підробленими у них відбитками печаток, в які, разом з невстановленою досудовим слідством особою вніс завідомо неправдиві відомості, а саме: своє прізвище, ім'я, по-батькові, порядковий номер документу, дату видачі документу, номер кімнати, в якій проживав, період проживання в готелі, вартість послуг та оплату за отримані послуги в готелі, за проживання, суму податку на додану вартість, дату видачі документів та підпис за касира, головного бухгалтера, чергового адміністратора готелю, які не відповідають дійсності, оскільки, в них не проживав.

На підставі вищевказаних завідомо неправдивих фіскальних чеків, квитанцій до прибуткових касових ордерів та квитанцій на проживання в готелях, ОСОБА_2, в період з жовтня 2004 - квітня 2008 років, складав звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, в які вніс завідомо неправдиві відомості про понесені ним витрати за проживання в готелях: "Південний Буг" м. Вінниця, "Світлана" м. Умань Черкаської області, "Нива" м. Черкаси, які не відповідають дійсності, оскільки, в них не проживав, не проводив оплат за своє проживання в них, та які в подальшому надав в бухгалтерію Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, в результаті чого заволодів державними бюджетними коштами, що виділені на відрядження, на загальну суму 15320 гривень.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить судові рішення щодо останнього скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України в редакції 1960 року. Вказує при цьому, на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та те, що вина засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена, оскільки обвинувачення побудовано на суперечливих показаннях свідків, а в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_2 в шахрайстві та використанні завідомо підроблених документів. Крім того захисник зазначає, що в матеріалах справи відсутні звукозаписи судових засідань від 17 січня 2014 року (допит свідка ОСОБА_5.), 18 лютого 2014 року (допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.) та 25 червня 2014 року (допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в режимі відеоконференції), що на думку захисту є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та суд не мав права посилатися у вироку на показання цих свідків, як на докази вини засудженого.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Хорольського С.В., який вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України в редакції 1960 року, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги захисника колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами.

Твердження захисника ОСОБА_1про те, що, вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих йому злочинів не доведена, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу та спростовуються доказами по справі.

Зокрема, винність ОСОБА_2підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13; даними акту проведення перевірки Тернопільської ОДПІ з питань правомірності використання бюджетних коштів № 6500/14-005 від 15 грудня 2008 року (т. 2 а.с. 2015-249); даними протоколу виїмки документів, що стали підставою для відряджень по здійсненню супроводу спирту та нарахування коштів на оплату проживання у готелях під час відряджень ОСОБА_2 від 10 березня 2012 року, а також іншими доказами по справі, яким судом дана належна оцінка.

Зазначені у касаційній скарзі доводи про те, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, є необґрунтованими, оскільки суд, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України в редакції 1960 року, дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи касаційної скарги захисника, які є аналогічними доводам викладеним в його апеляційній скарзі, про те, що докази по справі добуті з порушенням кримінально-процесуального закону, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції про що зазначено в ухвалі апеляційного суду, з висновками якої погоджується і колегія суддів.

Доводи касаційної скарги про відсутність в матеріалах справи звукозаписів судових засідань від 17 січня 2014 року (допит свідка ОСОБА_5.), 18 лютого 2014 року (допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.) та 25 червня 2014 року (допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в режимі відеоконференції), що як зазначає захисник є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу. Судові засідання від 17 січня 2014 року, 18 лютого 2014 року та 25 червня 2014 року зафіксовані в протоколах судових засідань та наявні в матеріалах кримінальної справи, де з достатньою повнотою викладені показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Відсутність звукозапису судових засідань за ці дні, на думку колегії суддів не є істотним порушенням процесуального закону та не впливає на правильність прийнятого судом рішення. Крім того, в касаційній скарзі захисник не оскаржує показання цих свідків.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання, за 18 лютого 2014 року показання свідка ОСОБА_7 не зафіксовані, хоча суд при винесенні вироку посилається на його показання, тому судові рішення в цій частині підлягають зміні та виключення з їх мотивувальної частини посилання, як на доказ вини ОСОБА_2 показання свідка ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, особі засудженого, характеру посягання та інших обставин.

Апеляційний суд,відповідно до ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, при перегляді справи за апеляційною скаргою захисника засудженого, перевірив викладені в ній доводи, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі та зробив правильний висновок про те, що судом першої інстанції було взято до уваги всі обставини справи, які також були предметом розгляду суду апеляційної інстанцій, і яким судом дана належна оцінка та який не знайшов підстав для задоволення апеляцій, зазначивши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Порушень, які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, не виявлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2змінити. Виключити з мотивувальної частини судових рішень посилання суду, як на доказ вини ОСОБА_2, показання свідка ОСОБА_7

В решті судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.