Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів Колесниченка В. М., Чуйко О. Г.,

за участю прокурора Ємця І. І.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 квітня 2016 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_3

Цим вироком засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

- за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України.

Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 00:30 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на зупинці громадського транспорту, розташованої по пр. Миру, 19, у м. Дніпропетровську, в ході конфлікту, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ним і ОСОБА_4, діючи з необережності, не передбачаючи можливості настання шкоди для здоров'я останнього, хоча повинен був і міг передбачити, завдав один удар кулаком правої руки по голові ОСОБА_4, від якого потерпілий не втримався на ногах і впав із висоти власного зросту на асфальтове покриття на сідниці, в результаті падіння і травматичної дії, спрямованої по осі хребта в напрямку знизу вгору, після додання тілу прискорення він отримав спинномозкову травму з крововиливом під оболонки і в речовину шийного відділу спинного мозку, в гіпоталамус, стовбурові відділи, латеральні ніжки, під оболонки і в речовину півкуль головного мозку та від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року вирок щодо ОСОБА_3 у частині вирішення цивільного позову скасовано з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, а в решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_3 з огляду на неправильну кваліфікацію дій засудженого, невиконання судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 374 КПК України 1960 року щодо обов'язковості виконання вказівок суду апеляційної інстанції, наданих при скасуванні вироку місцевого суду і призначення нового розгляду справи, внаслідок чого допущено такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які, на думку потерпілого, потягнули незаконність постановлених по справі судових рішень. Надаючи свою оцінку доказам, доводить, що в діях ОСОБА_3 є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України.

На касаційну скаргу потерпілого надійшло заперечення від засудженого ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, позицію потерпілого та його представника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вбивстві ОСОБА_4 з необережності, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 послідовно та незмінно зазначав, що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_4, удар останньому наніс із незначною силою у відповідь на дії потерпілого, який перший без причини вдарив його кулаком по голові у присутності працівників ДАІ і намагався нанести ще один удар. При цьому ОСОБА_4 упав на сідниці, почав вставати і знову впав. ОСОБА_3 стверджував, що не міг передбачити, що потерпілий, упавши від незначного удару на сідниці, отримає такі тілесні ушкодження, які потягнуть його смерть.

При проведенні відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_3 у присутності понятих продемонстрував механізм вчинення ним злочину.

Ці показання засудженого, надані на досудовому слідстві, в суді, повністю узгоджуються з іншими ретельно дослідженими судом доказами по справі.

Так, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, які працювали інспекторами ДАІ та були безпосередніми очевидцями вчинення злочину, у тому числі при проведенні відтворення обстановки та обставин події за їх участю, зазначали, що вони зупинили автомобіль "Мерседес", який порушив Правила дорожнього руху України і під час оформлення протоколу на водія, який керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, підійшов ОСОБА_4 і почав конфліктувати з ОСОБА_3, який був пасажиром зупиненого ними автомобіля та культурно пропонувати тихо і мирно вирішити питання. При цьому ОСОБА_4 безпричинно перший наніс ОСОБА_3 удар кулаком в обличчя, а останній у відповідь ударив один раз потерпілого, внаслідок чого потерпілий упав на сідниці, посидів і почав підніматися, але повністю не випростався і впав на спину, вдарившись головою об асфальт. Вони підійшли до потерпілого та спробували привести того до свідомості, викликали швидку допомогу, а ОСОБА_3 весь час перебував біля них і намагався сприяти в наданні допомоги потерпілому.

Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи № 527/44-Е від 23 березня 2012 року на тілі ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді спинномозкової травми: крововиливу під твердою оболонкою спинного мозку, розсіяного крововиливу (свіжого) в товщі м'яких оболонок спинного мозку шийного відділу хребта, набряк мозкових оболонок спинного мозку, речовини спинного мозку, з утворенням окремих навколо судинних крововиливів, свіжих крововиливів у м'які мозкові оболонки з ділянки зорового перехрестя, судинне сплетіння лівого бокового шлунку мозку, стовбур мозку, ліву та праву півкулі мозочка, ліву та праву лобні, потиличні долі, численних свіжих дрібно вогнищевих навколо судинні крововиливи в гіпоталамус, ліву та праву латеральних ніжках мозку, свіжі одиничні навколо судинні крововиливи в обох півкулях речовини головного мозку, півкулі мозжечка і речовини головного мозку, мозжечка, свіжі інфільтруючи крововиливи з незначним вираженим набряком м'яких тканин задньої поверхні шиї, вогневі крововиливи в товщі м'яких тканин лівої сторони спини, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких і які потягли смерть ОСОБА_4 Також виявлені ушкодження - садна на поверхні шкіри тильної поверхні правої кисті, лівого коліна, в проекції бічної поверхні крила правої клубової кістки, які виникли незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмета або при ударі об такий, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень і не мають причинного зв'язку з настанням смерті потерпілого;

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 124 від 28 квітня 2012 року смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 00:30 год. від поєднання черепно-мозкової і спинномозкової травм, які супроводжувалися крововиливами під оболонки і в речовину головного, спинного мозку, гіпоталамус, стовбурові відділи мозку. Зазначені ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які й призвели до настання смерті потерпілого ОСОБА_4 Ці ушкодження спричинені від травматичної дії спрямованої по осі хребта в напрямку знизу вгору, що могло бути в результаті падіння, після додання тілу прискорення, на сідниці; садна правої кисті, лівого колінного суглоба, крила правої клубової кістки, лівого колінного суглоба, крила правої клубової кістки викликані від дії тупого твердого предмета, або при ударі об такий.

При цьому відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 144 Д від 10 травня 2012 року характер і локалізація двох саден на тильній поверхні правої кисті біля основи пальців, свідчать про їх виникнення від дії тупого твердого предмета або при ударі об такий, що не виключає можливість їх виникнення в умовах механізму їх виникнення на які вказано в протоколах відтворення обстановки та обставин подій від 27 березня 2012 року за участю ОСОБА_3, від 23 березня 2012 року за участю ОСОБА_6 і ОСОБА_5, тобто при нанесенні удару правою рукою, стиснутою в кулак.

Як видно з матеріалів справи твердження потерпілого ОСОБА_1 про неправильно встановлений механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4, були предметом ретельної неодноразової перевірки, не тільки органами досудового слідства, а й судами першої та апеляційної інстанцій.

Для забезпечення реалізації потерпілим його процесуальних прав щодо встановлення механізму спричинення травми ОСОБА_4 був допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_7, який був доповідачем при проведенні комісійної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4, і який пояснив наступне: травмуюча сила діяла знизу вгору, тому від удару її дії мозок спочатку вдаряється о звід черепа, внаслідок чого виникає крововилив під м'які мозкові оболонки та частково під тверді. Після чого, йде відкат ударної сили і мозок повторно вдаряється об основу черепа. В цей момент виникають ушкодження - крововиливи у гіпоталамус, перехрест зорового нерву, у стовбуровий відділ мозку, який як раз переходить у потилично-великий отвір, по якому йшла дія сили, одночасно з цим страждають поверхні мозжечка. Локалізація цих ушкоджень надала можливість вказати, що це була дія сили у напрямку знизу вгору по осі тіла. Тобто експертами не вбачалося жодного пошкодження, яке б свідчило, що дані ушкодження виникли від будь-яких окремих ударів у будь-які інші частини тіла, окрім сідниць. Експертом під час розтину було виявлено крововилив у м'язи шиї на рівні першого шийного хребця, тобто це пошкодження знаходиться у м'язах шийного рівня і пошкодження зовні від нього, в бік шкіри - відсутні. Найбільш вірогідно, що такі ушкодження найчастіше виникають при механізмі, коли людина падає на сідниці, йде природне згинання хребта, його природній рух уперед і від цього виникає крововилив у місці прикріплення м'язів шиї до черепа. Дане ушкодження - внутрішнє, воно виникло від єдиного механізму дії травмуючої сили, яка направлена знизу вгору. Шкіра над крововиливом у ділянці шиї чиста, що дало можливість комісії експертів дійти висновку про те, що травмуючий механізм направлений знизу вгору по осі, а причина смерті - травма головного та спинного мозку. Під час дослідження трупа досліджувалися як кості черепа, так і вміст черепної порожнини, як хребта, так і вміст спинно-мозкового каналу, переломів костей черепа, як зводу, так і основи та шийного відділу хребта. Експерт прийшов до висновку, що у випадку ОСОБА_4 утворення тілесних ушкоджень, які призвели до смерті, можливо тільки за єдиним механізмом дії травмуючої сили по осі удар -протиудар, тобто гідродинамічний удар мозку о звід черепа з наступним проти ударом об його основу, що підтверджується відсутністю зовнішніх ушкоджень на шкірі голови та шиї та ударних вогневидних ушкоджень. Сила, яка призвела до появи цих ушкоджень, була достатньою для їх виникнення, тобто в конкретному випадку це є травмою прискорення, але в дещо іншому ракурсі, ніж у монографії ОСОБА_8, на яку посилався потерпілий як у апеляційній, так і в касаційній скаргах. Тілу надано прискорення, але неможливо встановити, в яку частину тіла конкретно. Тіло при падінні на сідниці, контактує з твердою поверхнею, і починається момент ушкоджень, які потягли за собою смерть. Під дією сили мозкова рідина та спинно-мозкова речовина рухається знизу вгору, всередині її зупиняє звід черепа, потім йде рух мозку зверху донизу з повторною його травматизацією об основу черепа. В даному випадку комісія експертів прийшла до висновку, що було достатньо однієї травмуючої дії (поштовху, падіння), щоб виникла черепно-мозкова травма та почала розвиватися. Разом з тим, у ділянках голови та шиї потерпілого не було виявлено жодних зовнішніх дій, ззовні-всередину, які були б спрямовані безпосередньо на голову, шкіряні покрови обличчя, шиї та голови, що дало усі підстави комісії експертів стверджувати, що єдиний механізм всіх ушкоджень, які призвели до його загибелі, направлений знизу вгору по осі, тобто по хребту.

У касаційній скарзі не наведено таких доводів, які б не перевірялися на досудового слідстві, в судах першої та апеляційної інстанцій, у тому числі на виконання вказівок, наданих судом апеляційної інстанції при скасуванні вироків місцевого суду і направленні справи на новий судовий розгляд, та свідчили про те, що ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження за інших обставин, ніж встановлені судом на підставі доказів всебічно перевірених і оцінених у сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вбивстві ОСОБА_4 з необережності знайшло своє підтвердження, оскільки він не мав умислу на вбивство потерпілого та хоча не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, проте повинен був і міг передбачити, що завдаючи одного удару кулаком по голові ОСОБА_4, останній не втримуючись на ногах, впаде з висоти власного зросту на асфальтове покриття на сідниці та отримає такі тілесні ушкодження, які потягнуть смерть.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі не наведено ніяких інших доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень щодо ОСОБА_3, не встановлено.

Місцевим судом, в повній мірі реалізовані права потерпілих та дотримано вимог ч. 6 ст. 375 КПК України 1960 року, які передбачають обов'язковість виконання вказівок суду апеляційної інстанції, наданих при скасуванні вироку місцевого суду і направленні справи на новий судовий розгляд щодо вирішення питання про необхідність та доцільність призначення повторної судово-медичної експертизи.

Кримінальна справа щодо ОСОБА_3 розглянута всебічно та об'єктивно.

Разом із тим, судові рішення щодо ОСОБА_3 підлягають зміні з наступних підстав.

При перевірці справи встановлено, що, призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 119 КК України, судом було порушено вимоги ст. 375 КПК України, відповідно до якої після скасування вироку апеляційним судом і новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2013 року було засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Цей вирок ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2013 року за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_9, захисника ОСОБА_10, які задоволено частково, було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою та однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а не за м'якістю призначеного ОСОБА_3 покарання.

При новому судовому розгляді справи та постановленні вироку від 23 вересня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська, засуджуючи ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України, тобто за той самий злочин у тому самому обсязі обвинувачення, порушив вимоги ст. 375 КПК України 1960 року та погіршив становище засудженого, посиливши призначене йому покарання, визначивши його за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від його відбування з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України, та з застосуванням закону про амністію.

Цей вирок ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_9, представника потерпілої ОСОБА_11, захисника ОСОБА_10, які задоволено частково, також було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю вироку вимогам статей 323, 334 КПК України 1960 року, неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Після проведення нового розгляду справи щодо ОСОБА_3, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська порушив вимоги ст. 375 КПК України 1960 року та при постановленні вироку від 27 травня 2015 року без зміни обсягу обвинувачення засудив ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України, посиливши призначене йому покарання, порівняно з вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2013 року, який не скасовувався у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, визначивши його за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, а на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України, а потім звільнив засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі згідно із п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені порушення місцевого суду.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_3 підлягають зміні зі зниженням засудженому строку покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) колегія суддів,

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України 1960 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_3 змінити: вважати його засудженим за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України та відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року звільненим від відбування покарання у виді позбавлення волі.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.