Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів Дембовського С. Г., Слинька С. С.,

при секретарі Буланову О. П.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480001225, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Василівка Болградского району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

якого визнаного винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю прокурора Парусова А. М.,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернулась захисник ОСОБА_1 із касаційною скаргою на судові рішення щодо ОСОБА_2

У касаційній скарзі захисник зазначає вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначає, що суд всупереч ст. 374 КПК України засуджуючи ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України за кваліфікуючою ознакою цього злочину - завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили непоправне знівечення обличчя, у мотивувальній частині вироку не обґрунтував у чому саме полягала ця ознака злочину. На думку захисника, висновок суду про завдання тілесного ушкодження, що призвело до непоправного знівечення обличчя, є безпідставним, у зв'язку з чим у діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України. Вважає, що суд, порушуючи права сторони захисту, безпідставно відхилив клопотання щодо виклику в судове засідання для допиту експерта. Посилається на те, що апеляційний суд всупереч ст. 404 КПК України не дослідив повторно доказів, не навів переконливих відповідей на доводи апеляційних скарг сторони захисну. Крім цього, стверджує, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено незаконним складом суду, оскільки постановлено одним складом суду, а підписано іншим. Указує на те, що призначене ОСОБА_2 покарання є явно несправедливим через суворість, оскільки при обранні міри покарання судом повною мірою не враховано дані про особу обвинуваченого, який є особою пенсійного віку, його майновий стан, наявність на утриманні дружини та трьох неповнолітніх дітей, позитивні характеристики.

За вироком Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засудженого за те, що він 01 квітня 2014 року приблизно о 15:30 год., знаходячись на прибудинковій території будинків АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_3 щодо будівництва додаткової прибудови до АДРЕСА_2 на земельній ділянці загального користування, відрізком металевої труби, умисно наніс удар в область шиї потерпілому ОСОБА_3, завдавши тілесні ушкодження середньої тяжкості, після чого продовжуючи свої протиправні дії, підібравши із землі відрізок металевої арматури, наніс потерпілому ще один удар в область передньої частини голови по обличчю, чим завдав забиту рану лобно-тім'яної області справа, внаслідок чого на цьому місці утворився помітний невиправний рубець значних розмірів, який зі спливом часу без хірургічного втручання не зникне і не змінить своїх властивостей, у зв'язку з чим це тілесне ушкодження спричинило непоправне знівечення обличчя.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора щодо необхідності скасування ухвали Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року та призначення нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Зазначених вимог статей 370, 419 КПК України судом апеляційної інстанції не дотримано, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_2, обвинувачений і його захисник ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

Захисник ОСОБА_5 посилався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження, що вплинули на висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Також захисник з наведенням відповідних мотивів указував, що за наявності підстав кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 не було закрито, а провадження у місцевому суді розглянуто незаконним складом суду.

Одночасно ОСОБА_2 стверджував про порушення його права щодо можливості доведення його невинуватості в учиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, зазначав про неповноту та однобічність судового розгляду провадження, незаконність складу суду, який розглядав провадження, невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок суворості та про неправильність вирішення цивільного позову потерпілого.

Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, апеляційний суд, грубо порушуючи права учасників процесу, формально розглянув це провадження, постановивши рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, про залишення без задоволення апеляційних скарг сторони захисту, а вироку місцевого суду щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Так, суду апеляційної інстанції не перевірив відповідності вироку місцевого суду щодо ОСОБА_2 вимогам ст. 374 КПК України, зокрема, у тій частині, де визнаючи доведеною кваліфікацію дій ОСОБА_2 як тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило непоправне знівечення обличчя, суд неповною мірою обґрунтував наявність даної кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не проаналізував конкретну локалізацію тілесного ушкодження, його розміри, видимість для оточуючих, що є істотним для визначення наявності ознак знівечення обличчя, та відповідно для встановлення в діях винуватої особи складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Також апеляційним судом не перевірено та не встановлено відповідності вироку вимогам закону в частині мотивування призначення ОСОБА_2 покарання.

Окрім того, суд апеляційної інстанції в ухвалі не зазначив обставини, встановлені судом першої інстанції, встановлені судом апеляційної інстанції з посиланням на докази, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Також в ухвалі не зазначено жодних підстав із яких апеляційні скарги визнані необґрунтованими і не спростував ні одного доводу, наведених у апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника щодо незаконності вироку місцевого суду, у тому числі з через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_2, неправильність вирішення цивільного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 - скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить ретельно перевірити доводи апеляцій сторони захисту, дати доводам апеляцій і висновкам суду першої інстанції належну оцінку та за доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, правильно кваліфікувати його дії, а також з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.