Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення невиплачених коштів, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення невиплачених коштів, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач збільшивши позовні вимоги просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, які виразились у неповному нарахуванні та виплаті йому коштів, які входять до структури заробітної плати та не усуненні допущених помилок при її нарахуванні, в тому числі арифметичних; не нарахуванні надбавки за вислугу років, встановленої статтею 33 Закону України "Про державну службу" за період з 21 червня 2005 року по 26 червня 2013 року; несвоєчасній виплаті не оспорюваних та невиплаті спірних сум у строки, зазначенні в статті 116 КЗпП України, належних під час звільнення з податкової інспекції; невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку (з 28 березня 2014 року по 30 травня 2014 року);

- стягнути з відповідача на його користь 71073,62 грн, з яких на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 19455,40 грн, з яких недораховані та невиплачені при звільненні: посадовий оклад в сумі 358,06 грн, надбавка за спеціальне звання в сумі 33,67 грн, доплата за ранг державного службовця в сумі 4,29 грн, надбавка за вислугу років в сумі 18937,50 грн, винагорода за вислугу років 121,88 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28 березня 2014 року по 12 січня 2014 року в сумі 41618,22 грн; на відшкодування моральної шкоди 10000 грн;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу заробітної плати за період з 21 червня 2005 року по 27 березня 2014 року з урахуванням стягнутих сум, які з вини відповідача були йому недонараховані та невиплачені, здійснивши перерахунок та виплату нарахованих та виплачених позивачу індексації заробітної плати, преміальних витрат, матеріальних допомог, відпускних, виплат за період перебування у відрядженні та інших виплат, які обчислюються від середньої заробітної плати, з врахуванням одержаних позивачем сум;

- стягнути з відповідача 710,69 грн понесених ним витрат, що пов'язанні із прибуттям 10 листопада, 26 листопада, 24 грудня 2014 року та 12 січня 2015 року до суду, з яких: 235,66 грн - компенсація за відрив від звичайних занять та 475,03 грн - компенсація витрат, пов'язана з переїздом до іншого населеного пункту.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_2 при звільненні посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, доплати за ранг державного службовця, надбавки та винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стягнуто з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь позивача недораховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад в сумі 358,05 грн, надбавку за спеціальне звання в сумі 33,67 грн, доплату за ранг державного службовця в сумі 4,29 грн, надбавку за вислугу років в сумі 18937,50 грн, винагороду за вислугу років в сумі 121,85 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28 березня 2014 року по 12 січня 2015 року в сумі 41618,22 грн, а всього 61073,58 грн.

Стягнуто з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь позивача 1000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_2 710,69 грн судових витрат.

У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач з 1994 року по 2014 рік працював в різних державних органах на посадах державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки. Станом на 27 березня 2014 року за період роботи з 15 вересня 1994 року по 27 березня 2014 року його стаж державної служби складає 19 років 4 місяці 2 дні, що підтверджено довідкою від 27 березня 2014 № 1376.

27 березня 2014 року відповідно до наказу № 20-о, позивач звільнився з посади завідувача юридичним сектором за власним бажанням на пільгових умовах, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 38 КЗпП України, статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Однак відповідачем не в повній мірі здійснено розрахунок з позивачем, а саме не здійснено виплату заборгованості по заробітній платі за період з 21 червня 2005 року по 27 березня 2014 року, яка виникла у зв'язку із допущеними відповідачем арифметичними помилками при її нарахуванні. Зокрема за період з січня 2006 року по грудень 2013 року не донараховано та не виплачено посадовий оклад у сумі 358, 05 грн; з січня 2006 року по червень 2013 року надбавку за спеціальне звання у розмірі 33,68 грн, за грудень 2013 року доплату за ранг державного службовця у розмірі 4,29 грн, з червня 2005 року по червень 2013 року винагороду за вислугу років у розмірі 121,85 грн.

Вказані обставини підтверджуються довідкою № 2277/10-5 від 23 травня 2014 року, яка видана Овруцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області та порівняльною таблицею складеною позивачем, розрахунки у якій не спростовуються відповідачем.

Крім того, з червня 2005 року по грудень 2013 року позивачу не нараховано та не виплачено надбавку за вислугу років у розмірі 18 937, 51 грн.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ), заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (1013-97-п) затверджено Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання (далі - Порядок).

За змістом цього Порядку до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (283-94-п) ; на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів, системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (283-94-п) видана на виконання постанови Верховної Ради "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" (3724-12) , якою Уряд України уповноважено до 1 березня 1994 року затвердити Положення про порядок обчислення стажу державної служби в державних органах.

Аналізуючи вищезазначені норми можна дійти до висновку, що терміни "надбавка за вислугу років" та "винагорода за вислугу років", є різними за юридичним змістом, рівнем правового регулювання тощо.

Зокрема пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (283-94-п) визначено, що надбавка за вислугу років враховується у разі обчислення середнього заробітку, а обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 28 березня 2014 року по 12 січня 2015 року, виходячи із положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року N 4 (v0004700-95) , визначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Зважаючи на тривалість невиплати позивачу коштів, належних йому при звільненні, суд правомірно стягнув моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Питання компенсації судових витрат врегульовано статтею 91 КАС України.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави " від 27 квітня 2006 № 590 (590-2006-п) , компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Відповідно до вказаної постанови, витрати, пов"язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб"єктом владних повноважень, та її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Отже, норми даного підзаконного нормативно-правового акту застосовуються у тому числі і до позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що позивач має право на відшкодування судових витрат, а саме: витрат, що пов'язані із прибуттям до суду: компенсації за відрив від звичайних занять та витрат на проїзд до суду з міста Овруч Житомирської області до міста Житомира і назад, у розмірі встановленому судами.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення невиплачених коштів, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.