Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Синявського О.Г.

суддів

Нікітіна Ю.I.,  Пекного С.Д.

з участю прокурора

Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 6 " березня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Таращанського районного суду Київської області від 18 листопада 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянка України, пенсіонерка,

не судима -

засуджена:

-  за ч.2 ст.364 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 1000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 2 роки;

-  за ч.2 ст.366 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 800 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 2 роки;

-  за ч.3 ст.190 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 800 грн.

На підставі ст.ст.69, 70 КК України (2341-14) , остаточне покарання визначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у вигляд штрафу в розмірі 1000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 2 роки.

Визнано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 2,3660 га серії КВ №НОМЕР_1, виданий 12 липня 2004 року на ім'я ОСОБА_1, недійсним та вилучено в неї зазначену земельну ділянку.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона, будучи IНФОРМАЦIЯ_2, посадовою особою органу місцевого самоврядування та державним службовцем 11 рангу, при перевірці правильності анкетних даних списку осіб, які мають право на земельну ділянку (пай) земель КСП ім.Чапаєва АДРЕСА_1, що був затверджений радою 22 квітня 1997 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з корисливих мотивів в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди інтересам окремих громадян та спричинило тяжкі наслідки, здійснила службове підроблення документації щодо розпаювання земель колективної власності КПС ім.Чапаєва, що спричинило тяжкі наслідки, - включила себе до зазначеного списку осіб, хоча не була членом цього КСП та не мала права на земельну ділянку - пай у колективній власності цього підприємства. На підставі наданих завідомо неправдивих даних 12 липня 1997 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії КВ №НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку площею 2,3660 га нормативною вартістю 35 157 грн. 98 коп., тобто заволоділа чужим майном у великих розмірах внаслідок обману та зловживання довірою.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судом ст.69 КК України (2341-14) при призначення ОСОБА_1 покарання та просить вирок щодо неї змінити - виключити з резолютивної частини вироку ст.69 КК України (2341-14) при визначенні остаточного покарання, призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст.190 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) покарання у вигляді штрафу в розмірі 800 грн., і на підставі ст.70 КК України (2341-14) призначити остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 2 роки, а в решті вирок залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню.

У мотивувальній частині вироку суд зазначив, що призначає покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) за всіма статтями обвинувачення, яке визнане доведеним, - за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.190 КК України (2341-14) . Однак у резолютивній частині вироку не міститься посилання на ст.69 КК України (2341-14) стосовно покарання, обраного за ч.3 ст.190 КК України (2341-14) . Натомість суд послався на ст.69 КК України (2341-14) при визначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів, що не передбачено чинним кримінальним законом, оскільки призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за окремий злочин, а визначення остаточного покарання відбувається тільки шляхом поглинення або складання вже призначених покарань.

У зв'язку з наведеним, вирок відносно ОСОБА_1 підлягає зміні з виключенням із резолютивної частини вироку посилання на ст.69 КК України (2341-14) при визначенні остаточного покарання, а за ч.3 ст.190 КК України (2341-14) ОСОБА_1 слід призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) у вигляді штрафу в розмірі 800 грн., і на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточне покарання підлягає визначенню у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. з позбавленням засудженої права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 2 роки.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) , -

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Таращанського районного суду Київської області від 18 листопада 2005 року відносно ОСОБА_1 змінити - виключити з резолютивної частини вироку ст.69 КК України (2341-14) при визначенні остаточного покарання, призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст.190 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) покарання у вигляді штрафу в розмірі 800 грн., і на підставі ст.70 КК України (2341-14) призначити остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, на 2 роки. У решті вирок залишити без зміни.