Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів за участю прокурора при секретарі Вільгушинського М. Й. і Слинька С. С., Кулаківського К. О., Бражнику М. В., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 квітня 2016 року кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року щодо нього,

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком від 18.06.2014 року, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5років і 2 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

У клопотанні про застосування до ОСОБА_6 ст. 6 Закону України "Про амністію у 2014 році" відмовлено.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 1 грудня 2013 року близько 01.15 години, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин через різні політичні погляди щодо євроінтеграції України та побиття студентів на Майдані, умисно завдав ОСОБА_7 удари в область шиї, голови, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 не погоджується із постановленими щодо нього судовими рішеннями, зокрема, вважає, що його дії кваліфіковані невірно, оскільки кримінальне правопорушення ним було вчинено в стані сильного душевного хвилювання. А тому просить судові рішення щодо нього скасувати для перекваліфікації дій з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України. Окрім того, зазначає про суворість призначеного покарання, оскільки не було враховано пом'якшуючі покарання обставини, які давали підстави для застосування ст. 69 КК України.

У запереченні прокурор просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону не були дотримані судом при розгляді кримінального провадження та постановленні вироку щодо ОСОБА_6, що перешкодило суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Зі змісту вироку вбачається, що суд не зазначив місце вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Апеляційним судом дане порушення залишено без належного передбаченого Кримінальним процесуальним Законом реагування.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вирок та ухвала підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, який слід провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та винести законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК України суд,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.