Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Кривенди О.В., Кузьменко О.Т

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 березня 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на судові рішення у даній справі.

Вироком  Дружківського міського  суду Донецької  області  від 26 вересня  2005 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, в силу

ст.55 КК України (2341-14) 1960 року  такий, що

не має судимості,

засуджений за ч.1 ст. 121 КК України (2341-14)   КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому,  що він 5 січня 2005 року, близько 20-ої години, перебуваю в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, побачивши, що у його помешканні розбилося  віконне скло, і там появився його знайомий ОСОБА_2, завдав останньому шість ударів ножем у груди, заподіявши тому тяжкі тілесні ушкодження.

А 29  січня 2005 року, близько 30-ої хв. по опівночі ОСОБА_3., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в себе в помешканні, за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, під час сварки з ОСОБА_4  умисно завдав  тому  удар ножем в груди, заподіявши потерпілому  тяжке тілесне ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької  області  від 13 січня 2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 змінено і перекваліфіковано його дії за епізодом від 5 січня 2005 року на ст.124 КК України (2341-14) і призначено йому покарання за цим законом у виді обмеження волі строком 2 роки, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) остаточно визначено йому покарання за сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_1 покликається на грубе порушення органами досудового слідства і судом кримінально-процесуального законодавства, що призвело до неправильної кваліфікації його дій й за епізодом від 29 січня 2005 року. За змістом скарги, вважає, що діяв  щодо потерпілого, перебуваючи в стані необхідної оборони, захищаючись від його неправомірних дій. Вказує також на суворість призначеного йому покарання.  З урахуванням таких приведених доводів, просить суд касаційної інстанції прийняти відповідне рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні такої слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності  ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому ОСОБА_4   тяжких тілесних ушкоджень.  та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 121 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені  з урахуванням всіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються  показаннями  самого ОСОБА_1 в стадії досудового слідства та в суді про заподіяння ним потерпілому тілесного ушкодження; показаннями  потерпілого  ОСОБА_4 про те, що саме  ОСОБА_1 завдавав  йому удар ножем у груди і за яких обставин; висновком судово-медичної експертизи про те що заподіяне потерпілому ОСОБА_4 тілесне ушкодження відносяться до категорії тяжких;  даними цілого ряду інших протоколів слідчих дій.

Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, про неправильну кваліфікацію його дій за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_4 і обгрунтовано визнані безпідставними. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 намагається у такий спосіб уникнути в відповідальності за скоєне. Він, як свідчать матеріали справи, завдав  потерпілому  удар ножем під час сварки що виникла між ними, коли  з боку останнього було відсутнє протизаконне насильство чи тяжка образа. А отже, мова про  те, що ОСОБА_1 перебував  в стані необхідної оборони, завдаючи удар ножем потерпілому ОСОБА_4, і  про перекваліфікацію його дій на норму закону, яка передбачає більш м'яке покарання,  не може йти.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень, в тому числі й тих що стосуються права ОСОБА_1  на захист, при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій  засудженого, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Що стосується призначеного ОСОБА_1   покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , підстав для зміни вироку в цій частині, про що йдеться у касаційній скарзі, не має.

Таким чином, не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, 

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1  на вирок Дружківського міського  суду  Донецької області  від 26 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області  від  13 січня  2006 року відмовити.