Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Мороза М.А. та Тельнікової І.Г.,

за участю секретаря Гапона В.О.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014250300000574 за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 7 липня 2015 року,

за участю:

потерпілої ОСОБА_1,

прокурора Гошовської Ю.М.,

засудженої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка

та мешканка АДРЕСА_1, громадянка України,

відповідно до статті 89 КК України є такою,

що судимості не мала,

засуджена за:

- частиною 1 статті 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- частиною 1 статті 115 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнана винуватою та засуджена за те, що вона 21 жовтня 2014 року о 1 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання ОСОБА_4, у будинку АДРЕСА_2, з мотивів помсти останньому за те, що він всупереч її волі вступив з нею у статевий акт, умисно, з метою заподіяти смерть, після того, як він заснув, обкрутила кухонним рушником його шию та затягнула, від чого ОСОБА_4 помер на місці від механічної асфіксії внаслідок удавлення петлею. Після цього, взяла зі столу кухонний ніж та ударила ним у відкритий рот ОСОБА_4, чим спричинила рану лівої бокової поверхні язика, що носить ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Вона ж, після вчинення умисного вбивства, 21 жовтня 2014 року о 1 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за вказаним місцем проживання ОСОБА_4, умисно, таємно з корисливих мотивів викрала належне йому майно на загальну суму 1 505 грн, які перенесла до місця свого проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 7 липня 2015 року вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року щодо засудженої ОСОБА_2 залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги потерпілої вбачається, що вона не погоджується з вказаними судовими рішеннями в частині призначеного покарання. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості.

Зокрема, потерпіла стверджує, що мінімальне покарання не досягне його мети, оскільки засуджена визнала свою вину з огляду на незаперечність зібраних доказів у кримінальному провадженні та для пом'якшення покарання, вчинила кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, а під час апеляційного розгляду кримінального провадження встановлено позбавлення у серпні 2014 року батьківських прав щодо її двох неповнолітніх дітей, що визнано судом першої інстанції, як пом'якшуючу покарання обставину, та, всупереч встановленню, проігноровано судом апеляційної інстанції.

У запереченнях засуджена стверджує про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги потерпілої та зменшення їй розміру покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Крім того, у поясненнях на касаційну скаргу потерпілої захисником вказується на порушення вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо його підзахисної.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи потерпілої, яка підтримала касаційну скаргу, прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу та вважала за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, засудженої та захисника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, проте вважали, що судові рішення підлягають до скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з касаційної скарги, потерпілою не оскаржуються подія кримінальних правопорушень, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 115 КК України дій ОСОБА_2, докази про що перевірялися з дотриманням вимог статті 349 КПК України.

Що стосується доводів потерпілої про надмірну м'якість призначеного засудженій покарання, то вони є неспроможними.

Так, суд першої інстанції, призначаючи засудженій покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 8 років, враховував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, один з яких є особливо тяжким, обставини його вчинення, якому передували неправомірні дії потерпілого щодо засудженої, дані про її особу, яка є такою, що не має судимостей, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, до затримання здійснювала догляд за інвалідом І групи, а також пом'якшуючі покарання обставини, до яких віднесено щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення його внаслідок збігу тяжких особистих обставин та обтяжуючу покарання обставину, як вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, на підставі наведених обставин суд першої інстанції не вбачав можливості призначення покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України.

Визнаючи враховані судом першої інстанції обставини та визначений вид та розмір покарання достатнім та необхідним для виправлення засудженої та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав як для пом'якшення останній покарання за її апеляційною скаргою з підстав необґрунтованості з огляду на позбавлення у серпні 2014 року батьківських прав щодо двох неповнолітніх дітей, так і для призначення більш суворого покарання за апеляційною скаргою потерпілої, яку визнав непереконливою, з огляду на вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин та відсутністю відомостей про негативну характеристику особи засудженої.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки судами обох інстанцій зважено на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу засудженої, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, у їх сукупності, а також на обставини вчинення кримінального правопорушення, що підтверджує обґрунтованість призначеного покарання.

Вважати його явно несправедливим внаслідок м'якості, як про це зазначає потерпіла, у колегії суддів не має підстав.

Тоді як, вказані потерпілою обставини були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та, як вже вказано, враховувалися в сукупності без надання переваги одним обставинам над іншими.

Отже, призначене засудженій покарання відповідає вимогам статті 65 КК України та принципу індивідуалізації покарання, є виваженим, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Сам же апеляційний розгляд кримінального провадження проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК України.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи потерпілої щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої перевіркою матеріалів кримінального провадження не підтвердилися, то вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими. А відтак, касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.

Водночас, вимоги засудженої, що викладені у її запереченнях, та вказівки захисника у його письмових поясненнях, поданих під час касаційного розгляду кримінального провадження, колегією суддів не можуть враховуватися за викладених обставин, а також у зв'язку з тим, що вони подані поза межами визначеного для подачі касаційної скарги строку та без належного вмотивування.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 7 липня 2015 року щодо засудженої ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.